Приповідки 1,2

1. Заголовок 1-7; лихе товариство 1-19; заклик мудрости 20-33

1 Приповідки Соломона, сина Давида, | царя Ізраїля, 2 щоб пізнати мудрість і навчання, | щоб зрозуміти слова розсудні, 3 щоб засвоїти (собі) освічену науку, | – справедливість, правосуддя та правоту, – 4 щоб дати простодушним розсудність, | юнакові знання та обачність, 5 щоб мудрий слухав і зростав у знанні, | розумний придбав здорові засади, 6 щоб зрозумів приповідки та приховане значення, | слова мудрих та їхні загадки. 7 Острах Господній – початок мудрости; | безумні мудрістю й навчанням нехтують. 8 Слухай, мій сину, настанови батька твого; | не відкидай поучування матері твоєї, 9 бо це гарний вінець тобі на голову, | намисто тобі на шию. 10 Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні, | не піддавайся! 11 Як скажуть: “Ходи з нами, засядьмо на кров невинну, | причаймося на безвинного – без усякої причини, 12 поглиньмо їх, мов Шеол, живих, | цілком, мов би вони провалилися в пропасть! 13 Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних, | сповнимо наші доми здобиччю. 14 Кинь жереб твій разом із нами, | гаман нехай один буде в усіх нас!” 15 Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними, | зверни ногу твою з їхньої стежки, 16 бо ноги їх біжать до злого, | поспішають, щоб кров пролити. 17 Таж даремно розставляють сіть | в очах усілякої пернатої породи. 18 Вони ж на власну кров чигають, | на самих себе засідають. 19 Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі; | воно вбиває того, хто його в собі має. 20 Мудрість по вулицях голосить, | свій голос по майданах піднімає, 21 на роздоріжжях гомінливих кличе, | при входах у браму в місті виголошує: 22 “Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете? | Докіль насмішники кохатимуться в насмішках, | безумні ненавидітимуть науку? 23 Верніться на мою дорогу; | ось ізіллю на вас мій дух, | слова мої звіщу вам. 24 За те, що кликала я, та ви зреклися, | як простягала руку, ніхто не хотів зважати, 25 за те, що гордували всякою порадою моєю, | моїх докорів не сприймали, – 26 то я буду сміятися з вашого нещастя, | я буду кпити, як на вас страх надійде; 27 як страх на вас надійде, немов буря; | злетить на вас нещастя, немов вихор, | коли на вас наляже гніт і смуток. 28 Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся, | будуть шукати мене пильно, але не знайдуть. 29. За те, що вони зненавиділи науку, | страху Господнього не прийняли, 30 поради моєї не бажали, | знехтували всі мої докори, – 31 тому плоди своїх учинків їстимуть, | наситяться задумами своїми. 32 Бо відступництво невігласів їх убиває, | і безтурботність дурнів губить їх. 33 Хто ж слухає мене, той житиме безпечно, | і буде спокійний, не боявшися лиха”.

2. Плоди мудрости

1 Мій сину! коли ти мої слова приймеш | і мої заповіді заховаєш у себе, 2 вухом твоїм уважаючи на мудрість, | схиляючи до правди твоє серце, 3 о так, коли ти розум зватимеш до себе, | з закликом звернешся до розсудку, 4 коли шукатимеш його, як срібла, | коли розшукуватимеш його, як схований скарб, 5 тоді ти збагнеш острах Господній, | тоді знайдеш пізнання Бога. 6 Господь бо дає мудрість, | і з його уст виходить знання й розсудливість. 7 Він для праведних зберігає допомогу; | він щит для тих, що ходять чесно. 8 Він стежки правоти пильнує, | він береже дорогу своїх вірних. 9 Тоді ти зрозумієш правду й справедливість, | прямодушність і всяку путь добру, 10 бо мудрість увійде в твоє серце, | знання буде відрадою душі твоєї. 11 Обачність буде сторожити над тобою, | і розум тебе берегтиме, 12 щоб від путі лихої тебе врятувати, | від чоловіка з розбещеним язиком, 13 від тих, що праві стежки покидають, | щоб темними дорогами ходити; 14 від тих, що раді зло чинити | й що кохаються в розбещеності зіпсуття, 15 яких стежки криві, | і які дорогами своїми крутять; 16 та щоб урятувати тебе від чужої жінки, | від незнаної з облесними словами, 17 що друга своїх молодощів занехаяла, | і що Божий союз забула, 18 бо її дім доводить до смерти, | її стежки до Тіней. 19 Ніхто з тих, що до неї йде, більш це повернеться, | ані не досягне стежки життя. 20 Тож ходитимеш дорогою добрих, | держатимешся стежок людей справедливих, 21 бо праведні заселять землю | і бездоганні будуть на ній жити; 22 лукаві ж будуть стерті з землі, | невірні будуть викорінені з неї.