Приповідки 11,12

11. Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

1 Вага фальшива – для Господа гидка, | а вірні важки йому угодні. 2 Як прийде гордість, прийде й ганьба, | з покірливими ж – мудрість. 3 Досконалість праведних вестиме їх, | зрадливих погубить їхнє лукавство. 4 Багатство в день гніву – без користи, | від смерти рятує справедливість. 5 Справедливість чесного вирівнює йому дорогу; | безбожний із-за своєї безбожности гине. 6 Справедливість праведних їх рятує, | підступні заплутаються у власній злобі. 7 Умре безбожний, загине і його надія; | сподівання сильних змарнується. 8 Праведник з біди спасеться, | замість нього ж влетить у неї безбожник. 9 Устами нечестивий губить свого ближнього; | праведники своїм знанням спасуться. 10 Як праведним щастить, радіє місто; | як гинуть грішники, веселі крики лунають. 11 Благословенням праведників місто йде угору, | устами грішників – занепадає. 12 Хто гордує ближнім, той недоумок; | розумний чоловік мовчить. 13 Обмовник таємницю виявляє, | а вірний чоловік справу приховує. 14 Де нема розумного управління; народ занепадає; | а де багато дорадників, там справи стоять добре. 15 Біду на себе накликає, хто ручиться за чужого; | а хто поруку уникає, той безпечний. 16 Ласкава жінка славу здобуває; | трудящі приходять до багатства. 17 Чоловік милосердний творить добро собі самому, | жорстокий мучить власне тіло. 18 Безбожник заробляє платню обманливу; | хто ж сіє правду, той має певну нагороду. 19 Постійна справедливість до життя прямує; | хто ж гониться за злом, той гониться за смертю. 20 Огидні для Господа лукаві серцем, | та любі йому ті, хто ходять бездоганно. 21 Можна ручитися, що безбожник не уникне кари; | потомство ж праведних спасеться. 22 Що у свинячім рилі золота каблучка, | те гарна жінка, якій бракує глузду. 23 Бажання праведних – тільки добро, | сподівання безбожних – гнів. 24 Той сипле щедро, і йому ще прибуває, | а той скупий надміру і убожіє. 25 Душа, що благо діє, разбагатіє; | хто зрошує, той теж буде зрошений. 26 Хто хліб ховає, того клястимуть люди; | хто ж його продає, на голову тому – благословення. 27 Хто добра шукає, той знаходить ласку; | а хто шукає лиха, над тим воно сходить. 28 Хто на багатство покладається, той упаде; | а праведні, як листя, будуть зеленіти. 29. Хто держить дім свій у безладді, успадкує вітер; | і дурень буде рабом мудрого. 30 Плід праведного – дерево життя, | а мудрий здобуває душі. 31 Коли праведник матиме на землі відплату, | скільки ж більше – злий та грішник!

12. Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

1 Хто любить навчання, той знання любить, | хто ж ненавидить картання, той безглуздий. 2 Добрий отримає від Господа, | а чоловіка лукавого він осудить. 3 Ніхто не може злобою скріпитись, | а корінь праведних не захитається. 4 Цнотлива жінка – вінець для свого чоловіка, | а безсоромна – немов гниль у його кістках. 5 Наміри справедливих – правда; | каверзи злих – обман. 6 Слова безбожних – засідки криваві, | а уста праведних спасуть їх самих. 7 Повалено на землю злих, і їх більше немає, | дім праведних же остоїться. 8 Який у чоловіка розум, так його й цінять, | а криводушний буде в погорді. 9 Ліпше бути простим і працювати на себе, | ніж бути хвальком і не мати хліба. 10 Праведний про життя своєї худоби дбає, | а серце лихих – жорстоке. 11 Хто обробляє своє поле, той буде ситий хлібом, | а хто за марнощами вганяє, той розуму не має. 12 Безбожний зазіхає на здобич лихих, | а корінь праведних тримається твердо. 13 Злий попадає в петлю з-за своїх губів, | а праведник із біди виходить. 14 Із плодів уст своїх насититься добром людина; | за вчинками рук людини буде й нагорода. 15 Дурному шлях його здається простим, | та мудрий – слухає поради. 16 Дурний притьмом свою досаду виявляє; | розсудливий приховує ганьбу. 17 Хто звістує правду – чинить справедливість; | ложний свідок – ошуканство. 18 Є такі, що словами, мов мечем, прошивають, | а язик мудрих гоїть. 19 Уста правдиві повіки перебувають; | язик брехливий – на хвилину. 20 Шахрайство в серці тих, що лихо замишляють; | радість – хто рає мир. 21 Праведному ніякої біди не буде, | а злі нещастям повняться. 22 Осоружні Господеві уста брехливі; | хто чинить правду, той йому вгодний. 23 Розумний чоловік приховує знання, | а серце дурних проголошує дурноту. 24 Рука трудящих пануватиме, | лінива – платитиме дань. 25 Журба гнобить серце людини, | а добре слово її звеселяє. 26 Друг праведника вивищує; | дорога злих на манівці їх зводить. 27 Лінивий не спече влову; | найвищий скарб людини – пильність. 28 На стежці справедливости – життя; | крива дорога веде до смерти.