Вихід 5,6

5. Зустріч із фараоном 1-9; посилення гнету 10-14; скарги й докори 15-23

1 Після того ввійшли Мойсей та Арон до фараона й кажуть: Так мовить Господь, Бог Ізраїля: Відпусти мій народ, щоб святкували мені свято в пустині. 2 А фараон відповів: Хто такий Господь, щоб я мав послухати його голосу та відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, й Ізраїля не відпущу. 3 Вони ж сказали: Бог євреїв зустрів нас; хочемо, отже, піти за три дні ходи в пустиню і принести там жертву Господеві, Богу нашому, щоб не вдарив на нас мором або мечем. 4 І відповів їм цар єгипетський: Чому то ви, Мойсею й Ароне, відтягаєте людей від праці? Ідіть собі до своєї роботи. 5 Вів далі фараон: Ось така сила-силенна того народу, більше як мешканців цієї землі, а ви ще хочете відтягати його від його роботи. 6 І дав фараон того ж самого дня такий наказ начальникам та доглядачам народу: 7 Не постачайте вже більш людям соломи на цеглу, як досіль було; самі вони нехай ходять та призбирують собі солому. 8 А вимагайте від них стільки цеглин, скільки й досі вироблювалося; не поменшуйте нічого, бо вони ліниві, тому й кричать: ми бажали б піти та принести жертву Богу нашому! 9 Нехай тяжить робота на цих людях, нехай її пильнують, не зважавши на пусті теревені. 10 Повиходили начальники та доглядачі над людьми та й кажуть до народу: Ось що велить фараон: Я вже не даватиму вам більш соломи. 11 Ідіте, самі збирайте собі солому, де знайдете; бо нічого не буде знижено з роботи вашої. 12 І порозходились люди по всій єгипетській землі збирати собі стерню замість соломи. 13 Доглядачі ж квапили їх, наказуючи: Виробляйте стільки щоденної роботи, як і тоді, коли була заготовлена солома. 14 І бито доглядачів з синів Ізраїля, що їх настановили над ними фараонові доглядачі, примовляючи: Чому не виготували призначену вам кількість цеглин і вчора й сьогодні? 15 Прийшли доглядачі з синів Ізраїля до фараона скаржитись та й кажуть: Чого знущаєшся так із рабів твоїх? 16 Соломи не дають рабам твоїм, а цеглу, мовляв, виробляйте. А до того ще й б’ють рабів твоїх; а народ твій винен. 17 А він і каже: Ліниві ви, ліниві! Тому то й верзете: Підемо принести жертву Господеві. 18 А зараз забирайтеся до праці; соломи вам не даватимуть, а цегли, скільки визначено – постачайте. 19 Побачили доглядачі ізраїльські, що з ними погано, коли такий наказ: не зменшувати щоденного числа у виробі цегли. 20 Та саме як виходили вони від фараона, спіткались із Мойсеєм та Ароном, що стояли там, ждучи їх; 21 і кажуть їм: Нехай Господь розсудить та скарає вас; зробили ж бо ви нас ненавидними перед фараоном та його слугами, дали ви меча їм у руки нас повбивати. 22 Тоді звернувся Мойсей до Господа й каже: Господи, чому допустив єси таке лихо на цих людей! Чому ти послав мене? 23 Бо з того часу, як я ввійшов промовляти до фараона твоїм ім’ям, він по чав знущатися з людей оцих; а визволити твого народу ти не визволив.

6. Божі задуми 1-9; знову перед фараоном 10-13; родовід 14-27; друга місія 28-30

1 Господь сказав Мойсеєві: “Ось і побачиш, що зроблю я фараонові! Він буде змушений відпустити їх, ба більше, навіть силою вижене їх зо свого краю.” 2 І говорив Бог до Мойсея словвами: “Я – Ягве. 3 Я з’являвсь Авраамові, Ісаакові й Яковові як “Бог Всемогутній” (Шадай), з ім’ям же моїм “Ягве” я не об’явився їм. 4 Я уклав також союз мій з ними, що дам їм Ханаан-землю, землю, де вони пробували мандрівними чужинцями. 5 Почув я також і стогін синів Ізраїля, що єгиптяни держать їх у неволі, і згадав про союз мій. 6 Тож іди, скажи синам Ізраїля; Я – Господь; я виведу вас із невольничої праці єгипетської, я вирятую вас із їхньої неволі, я спасу вас простягнутою рукою і великими карними присудами. 7 Я візьму вас собі за народ, і буду вам Богом, і ви зрозумієте, що я Господь, ваш Бог, що вивів вас із тяжкої невольничої праці єгипетської. 8 Я введу вас у землю, що її клявсь оддати Авраамові, Ісаакові та Яковові; і дам вам її в насліддя. Я – Господь.” 9 Так промовляв Мойсей до синів Ізраїля; та вони не слухали, бо не могли більше терпіти, така тяжка їхня робота. 10 Тоді сказав Господь Мойсеєві: 11 “Піди і скажи фараонові, цареві єгипетському, нехай відпустить синів Ізраїля із землі своєї.” 12 І промовив Мойсей до Господа, кажучи: “Ось не послухали мене сини Ізраїля; якже фараон послухається мене? Таж я недорікуватий.” 13 І говорив Господь Мойсеєві та Аронові, і дав їм доручення щодо синів Ізраїля і фараона, царя єгипетського, щоб вивести синів Ізраїля з землі Єгипетської. 14 Ось голови родин їх. Сини Рувима, первородня Ізраїля: Ханох, Паллу, Хецрон і Кармі. Це родини Рувима. 15 Сини ж Симеона: Ємуел, Ямін, Огад, Яхін, Цохар і Саул, син ханаанки. Це родини Симеона. 16 А ось імена синів Леві за родинами їхніми: Гершон, Кегат і Мерарі; віку ж Леві було сто тридцять сім років. 17 Сини ж Гершона: Лівні та Шімгі за їхніми родинами. 18 Сини ж Кегата: Амрам, Іцгар, Хеврон і Узієл; віку ж Кегатового було сто тридцять три роки. 19 Сини ж Мерарі: Махлі і Муші; це родини Леві за родами їхніми. 20 І взяв Амрам Йохеведу, тітку свою, собі за жінку і вродила йому Арона й Мойсея; віку ж Амрамового було сто тридцять і сім років. 21 Сини ж Іцгара: Корах, Нефег і Зіхрі. 22 Сини ж Узієля: Мішаел, Елцафан і Сітрі. 23 І взяв Арон собі за жінку Елішеву, дочку Амінадава, сестру Нахшона; і вродила йому Надава, Авігу, Єлеазара та Ітамара. 24 Сини ж Кораха: Ассір, Елкана і Авіясаф; це родини Кораха. 25 Єлеазар же, син Арона, взяв собі за жінку одну з дочок Путієла, і вродила йому Пінхаса. Це голови родин Леві за родами їхніми. 26 Це той Арон та Мойсей, що їм сказав Бог: “Виведіть синів Ізраїля з Єгипетської землі за полками.” 27 Це ті, що промовляли до фараона, єгипетського царя, щоб вивести синів Ізраїля з Єгипту: Мойсей та Арон. 28 Тож як Господь говорив до Мойсея в Єгипетській землі, 29 мовив він так до нього: “Я – Господь; промов до фараона, царя єгипетського, все, що скажу тобі.” 30 І сказав Мойсей перед Господом: “Ось бо губи мої неотесані, тож як фараон послухається мене?”