Приповідки 17,18

17. Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

1 Ліпше шматок хліба та мир до нього, | ніж хата, повна жертвенного м’яса, та незгода. 2 Розумний слуга старшує над ганебним сином, | – з братами він розділить спадщину. 3 Як горно срібло, а вогонь золото, | так Господь випробовує серце. 4 Злочинець уважний на згубну мову, | а брехун прислухається до лукавого язика. 5 Хто з бідного сміється, той його Творця зневажає; | і хто нещастю радий, той не уникне кари. 6 Вінець старих людей – сини синів; | слава ж дітей – їхні батьки. 7 Не личить дурневі наказуюча мова, | тим менше князеві – уста брехливі. 8 Гостинець – самоцвіт для того, хто його має: | куди б не обернувсь він, матиме щастя. 9 Хто провину покриває – той любови шукає; | хто ж її згадує в розмові, той друзів розділяє. 10 Більше картання проймає розумного, | аніж дурного сто ударів. 11 Лихий шукає тільки заколоту, | тож на нього посланий буде жорстокий ангел. 12 Ліпше наштовхнутись на ведмедицю, в якої відібрано ведмежат, | аніж на дурня, коли він шаліє. 13 Хто за добро злом платить, | від хати того зло не відійде. 14 Почати сварку – немов випустити воду: | покинь спір, заки зчиниться сварка. 15 І той, хто винного виправдує, і той, хто праведника обвинувачує, | обидва вони огидні Господеві. 16 Навіщо гроші в руках дурня? | Щоб мудрости купити? Таж у нього розуму нема. 17 Друг любить протягом усього часу; | він братом буде, коли спаде нещастя. 18 Не має глузду той, хто зобов’язується | і дає запоруку перед ближнім. 19 Хто любить рани, той любить сварку; | а хто нахабний, той занепаду шукає. 20 Підступне серце добра не знаходить; | язик лукавий у біду потрапляє. 21 Хто народжує дурня – собі на журбу народжує; | тим то батько дурного радощів не знає. 22 Веселе серце – ліки добрі; | а дух прибитий висушує й кості. 23 Гостинці з пазухи бере безбожний, | щоб скривити стежки правосуддя. 24 Мудрість у розумного перед очима, | дурного ж очі на край землі несуться. 25 Безумний син своєму батькові досада, | і гіркота тій, що його вродила. 26 Карати справедливого не добре, | як і бити благородного за правоту. 27 Хто в словах здержливий, той має знання, | і розумний той, у кого кров холодна. 28 І дурень, як мовчить, здається мудрим, | і розважливим, як стулить губи.

18. Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

1 Хто відокремлюється, той шукає власного бажання | й кепкує з усякої розумної поради. 2 Дурний у розумі не кохається, | він лише свій дотеп виявляє. 3 Із злом приходить і погорда, | а з ганьбою й сором. 4 Глибокі води – слова уст людини; | струмок розливний, мудрости джерельце. 5 Воно не добре – вважати на особу злого, | щоб праведника на суді скривдити. 6 Уста безумного ведуть до сварки, | і губи його викликають удари. 7 Уста безумного – його руїна; | губи його – сіть на його душу. 8 Слова донощика неначе ласощі, | які до самого споду в животі доходять. 9 Недбалий у своїй роботі | – руїнника брат рідний. 10 Ім’я Господнє – міцна башта: | праведник утече до неї – і безпечний. 11 Багатого достатки – його місто-твердиня, | і, на його думку, як стіна висока. 12 Перед погибіллю бундючиться людське серце, | а перед славою – покора. 13 Хто, не вислухавши, відповідає, | дурнота на того й сором. 14 Дух людини підтримує її в недузі, | а дух прибитий хто може перенести? 15 Серце розумного знання здобуває, | і вухо мудрих шукає науки. 16 Дарунок людини розширює йому дорогу, | і до вельмож його доводить. 17 Хто першим на суді боронить свою справу, здається праведним; | та надійде його сусід і його перевіряє. 18 Жереб закінчує спори | й вирішує між могутніми. 19 Уражений брат – немов місто-твердиня, | і чвари – немов засуви в замку. 20 Плодом уст людини наповнюється його нутро, | і він насичується здобутком губ своїх. 21 Смерть і життя – у владі язика; | хто його любить, той плоди його їстиме. 22 Хто знайшов жінку, знайшов добро велике | й від Господа одержав ласку. 23 Бідний благально говорить, | а багатий відказує жорстоко. 24 Бувають приятелі на погибель; | але буває друг від брата прихильніший.