Вихід 3,4

3. Палаючий кущ 1-6; посланництво Мойсея 7-22

1 Мойсей же пас вівці в Їтра, тестя свого, священика мідіянського. Раз погнав він був вівці поза пустиню і прийшов до Божої гори, до Хориву. 2 І з’явився йому ангел Господній у вогняному полумені посеред куща. Глянув він, аж ось вогнем палає кущ, а не згоряє. 3 І каже Мойсей сам до себе: Підійду лишень ближче та подивлюсь на це велике диво, чому то не згоряє кущ? 4 Побачив Господь, що він наближався подивитись, та й кликнув до нього з-посеред куща: Мойсею, Мойсею! І відповів той: Я тут! 5 І сказав: Не наближайся сюди! Скинь взуття з твоїх ніг: місце бо, що на ньому стоїш – земля свята. 6 А далі: Я – Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака, Бог Якова. І закрив Мойсей лице своє, боявся бо дивитися на Бога. 7 І промовив Господь: Бачу я, бачу бідування народу мого, що в Єгипті, і чую голосіння, що його спричинюють доглядачі. О, я знаю біль його! 8 Тому я й зійшов рятувати його з рук єгиптян і вивести його з тієї землі в землю простору і гарну, що тече молоком та медом, на житла ханаанян, хеттитів, аморіїв, перізіїв, хіввіїв та евусіїв. 9 І ось голосіння синів Ізраїля дійшло до мене, я бачив утиски, що ними пригнітають їх єгиптяни. 10 Іди ж, оце пошлю тебе до фараона, щоб вивів ти народ мій, синів Ізраїля, з Єгипту. 11 І сказав Мойсей до Бога: Хто ж я такий, щоб мені йти до фараона і вивести синів Ізраїля з Єгипту? 12 А Бог на те: Я буду з тобою; ось це буде тобі за знак, що сам я тебе послав: як виведеш людей з Єгипту, служитимете Богу на цій горі.

13 І сказав Мойсей до Бога: Як прийду ж оце я до синів Ізраїля і скажу до них: Бог батьків ваших прислав мене до вас, а вони запитають мене: Як йому на ім’я? – то що мені їм відповісти? 14 І промовив Бог до Мойсея: Я той, хто є. І додав: Так промовиш до синів Ізраїля: ,,Я – є післав мене до вас. 15 І сказав Бог знов до Мойсея: Так промовиш до синів Ізраїля: Господь Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова післав мене до вас. Таке моє ім’я навіки, і таке моє найменування з роду в рід. 16 Іди ж но, збери старшин Ізраїля і промов до них: Господь Бог батьків ваших явився мені; Бог Авраама, Ісаака і Якова, і сказав: Уважно зорив я за вами та всім тим, що коять вам в Єгипті; 17 і постановив я вивести вас з єгипетського бідування в землю ханаанян, хеттитів, аморіїв, перізіїв, хіввіїв й євусіїв, в землю, що тече молоком та медом. 18 І коли вони послухають голосу твого, ввійдеш ти й старшини Ізраїля до царя єгипетського та скажеш до нього таке: Господь, Бог євреїв, зустрів нас, тож підемо за три дні ходи в пустиню принести там жертву Господеві, Богу нашому. 19 Я ж добре знаю, що єгипетський цар не дозволить вам вийти, хіба-що буде примушений силою. 20 Тоді я простягну мою руку й вдарю по Єгипті всіма, моїми чудесами, що творитиму посеред нього, і тоді він вас відпустить. 21 Я дам цьому народові ласку в очах єгиптян так, що як будете виходити, не підете з порожніми руками; 22 а кожна жінка позичить у своєї сусідки та в своєї господині посуд золотий та срібний і одежі, що понадіваєте на синів та дочок ваших; і тим робом пооббираєте єгиптян.

4. Чудодійна палиця 1-17; поворот у Єгипет 18-26; зустріч з народом 27-31

1 І відповів Мойсей та й каже: Адже ж вони не повірять мені, ані не послухають мого голосу; ба більше, вони скажуть: Не явивсь тобі Господь. 2 І промовив до нього Господь: Що це в тебе в руці? І сказав Мойсей: Палиця. 3 І промовив Господь: Кинь її на землю! Кинув він її на землю, і стала з неї гадина. І втік Мойсей від неї. 4 І сказав Господь до Мойсея: Простягни руку твою та візьми її за хвіст. І простяг руку й схопив її, і стала з гадини знову палиця в його руці. 5 (Це зробиш), щоб повірили вони, що явивсь тобі Господь, Бог батьків їх, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. 6 Сказав йому Господь знову: Засунь же руку твою собі за пазуху. І засунув руку собі за пазуху та й вийняв її знову. І ось рука його побіліла від прокази, як сніг. 7 Тоді сказав Господь: Засунь знов руку твою собі за пазуху. І засунув він знову руку собі за пазуху і, як вийняв її з-за пазухи, стала вона як решта його тіла. 8 Отже, як не повірять тобі і як знехтують першим чудом, то повірять другому чудові. 9 Якже ж не повірять ані одному з цих двох чудес і не послухають твого голосу, то візьмеш води з ріки та й виллєш на сушу, і з води, що візьмеш з ріки, стане кров на суші. 10 Сказав Мойсей Господові: Змилуйся, Господи! Не проречистий я ні здавна, ні з того часу, як ти став говорити до раба твого; таж тяжкомовний я і тугоязикий. 11 А Господь йому: Хто дав уста людині? Хто сотворив німого або глухого, чи видющого або сліпого? Хіба не я, Господь? 12 Тож іди, я буду в устах твоїх і навчу тебе, що маєш говорити. 13 Але він сказав: Молю тебе, Господи, пошли кого хочеш. 14 І запалав Господь гнівом на Мойсея та й сказав: Хіба нема Арона, левія, брата твого? Я знаю, що він вміє добре промовляти; та ось він і сам уже йде тобі назустріч, і зрадіє серцем, як побачить тебе. 15 Ти промовлятимеш до нього, вкладатимеш слова в уста його; я ж буду в устах у тебе і в устах у нього і навчатиму вас, що вам чинити. 16 Він промовлятиме за тебе до народу; він буде тобі устами, а ти будеш йому богом. 17 І оцю палицю візьми з собою в руки, нею творитимеш чудеса. 18 І пішов Мойсей та й вернувся до Їтра, тестя свого. І сказав йому: Піду та повернусь до братів моїх у Єгипті та побачу, чи вони ще живі. І сказав Їтро Мойсеєві: Іди собі здоровий у мирі. 19 І сказав Господь Мойсеєві в Мідіяні: Іди, повертайся в Єгипет, бо повмирали всі, що замишляли на твоє життя. 20 Взяв Мойсей жінку свою і синів своїх, посадив їх на осла та й повернувся в Єгипет. І палицю Божу взяв він у руку. 21 І сказав Господь Мойсеєві: Ось ти пускаєшся в дорогу, щоб повернутись у Єгипет, гляди ж: усі ті чудеса, що я вложив тобі в руку, ти їх виконаєш перед фараоном. Я ж закаменю його серце, і він не відпустить людей. 22 Ти ж фараонові скажеш: Ось так говорить Господь: Мій син, мій первенець – Ізраїль. 23 Кажу тобі: відпусти сина мого, щоб він служив мені; як не схочеш відпустити, знай, я вб’ю сина первородня твого. 24 І сталось у дорозі, на ночівлі, стрів його Господь і хотів убити. 25 Взяла Ціпора гострого кременя та й обрізала крайню шкірку свого сина і приторкнулась нею до ніг його кажучи: Кров’ю окуплений жених ти мені. 26 І Господь полишив його тому, що вона сказала кривавий жених, із-за обрізання. 27 І сказав Господь Аронові: Вийди назустріч Мойсеєві в пустиню. І вийшов, і зустрівши його на горі Божій, поцілував його. 28 І розповів Мойсей Аронові всі слова Господні, що з ними послав його, і всі чудеса, що наказав йому. 29 Пішли Мойсей з Ароном і позбирали всіх старійшин Ізраїля. 30 І переповів Арон усі слова, що був сказав Бог до Мойсея, і (цей) зробив чуда на очах у людей. 31 І повірили люди; і почувши, що Господь навідався до синів Ізраїля та що зглянувся на їхнє бідування, вони, поклоняючись, припали лицем до землі.