Приповідки 9,10

9. Бенкет мудрости 1-6; проти глузливця 7-12; бенкет дурноти 13-18

1 Мудрість собі будинок збудувала | і витесала сім стовпів до нього. 2 Забила свої жертви, вина свого налила | і стіл свій теж приготувала. 3 Послала своїх служниць, щоб оповістити, | по щонайвищих закутках у місті: 4 Хто простодушний, нехай сюди заверне, | безумному ж вона сказала: 5 “Ходіте, мій хліб їжте, | і вино, що я приготувала, пийте; 6 киньте безумство – й житимете, | ходіть дорогою розуму.” 7 Хто хоче кепкуна наставляти, напитає собі неславу, | а сором – хто докоряє грішникові. 8 Не докоряй кепкунові, а то він тебе зненавидить; | докоряй мудрому, – він тебе полюбить. 9 Дай мудрому пораду, він стане ще мудрішим; | навчи праведника, і він знання побільшить. 10 Початок мудрости – острах Господній; | спізнання Всесвятого – розум. 11 Бо мною продовжиться вік твій, | роки життя твого причиняться. 12 Коли ти мудрий, мудрий для себе; | коли ж насмішник, сам один нестимеш наслідки того. 13 Дурнота – пустотлива, | недбала, не відає нічого. 14 Сидить біля дверей свого будинку, | на троні, на висотах у місті, 15 щоб кликати перехожих; | що дорогою собі простують. 16 “Хто невіглас, нехай сюди заверне”, | а безумному вона каже: 17 “Вода украдена солодка, | і смачний хліб схований!” 18 А він і не знає, що там тіні | і що її гості в самій глибині Шеолу.

10. Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

1 Розумний син звеселяє батька; | а син безумний – горе матері своєї. 2 Скарби, неправдою набуті, не дають користи; | справедливість від смерти рятує. 3 Господь не дасть праведникові голодувати; | жадливість злих він геть відкине. 4 Рука ледача робить бідним; | збагачує – рука старанних. 5 Розумний чоловік збирає літом; | син безсоромний спить у жнива. 6 Благословення над головою праведника; | уста безбожних таять насильство. 7 Пам’ять праведника буде благословенна, | ім’я ж безбожника струхлявіє. 8 Мудрий серцем приймає заповіді, | а безумний балакун близький погибелі. 9 Хто чесно ходить, той ходить безпечно; | хто крутить дорогою, той упіймається. 10 Хто мружить очі, завдає прикрости, | хто ж докоряє увічі, той творить мир. 11 Уста праведного – джерело життя, | уста ж безбожного таять насильство. 12 Ненависть сварки роздуває, | а любов гріхи всі покриває. 13 В устах розумного перебуває мудрість, | – києм же по спині недоумка. 14 Мудрі збирають знання, | уста ж дурного – близька погибель. 15 Майно багатого – його фортеця | нещастя бідних – їхні злидні. 16 Праця праведного йде на прожиток, | безбожного заробіток – на погибель. 17 Стежка життя – берегти науку; | хто відкидає картання, – ходить манівцями. 18 Уста правдиві ненависть закривають; | хто розсіває обмову, той дурний. 19 В багатомовності гріха не бракуватиме; | хто стримує язик, той розумний. 20 Язик праведника – добірне срібло, | серце ж безбожних – низької вартости. 21 Уста праведного багатьох годують, | а дурні через брак розуму вмирають. 22 Господнє благословення саме збагачує, | як не збагачує жадна праця. 23 Чинити зло – для безумного неначе забава; | розумній же людині – мудрість. 24 Чого боїться злий те й спадає на нього; | бажання праведних здійсниться. 25 Як буря понесеться, безбожний щезне; | а в праведного довічна основа. 26 Що зубам оцет і очам дим, | те ледачий тим, які його посилають. 27 Господній острах днів додає, | літа ж безбожних скоротяться. 28 Надія праведних – радість, | а сподівання лихих – погубне. 29. Господня путь для праведника кріпость, | погибель тим, хто чинить зло. 30 Повіки праведник не похитнеться, | безбожники ж не насолюватимуть землю. 31 Уста праведника породжують мудрість, | язик розпусний буде відтятий. 32 З уст праведного тече ласка; | з уст грішників – розпуста.