Діяння Апостолів 23,24

23. Павло перед юдейською радою 1-11; змова проти Павла 12-22; Павло в’язень Кесарії 23-35

1 Поглянувши на синедріон, Павло мовив: «Мужі брати, я по цей день цілком за добрим сумлінням поводився перед Богом.» 2 Аж тут первосвященик Ананія велів тим, що стояли біля нього, бити його по устах. 3 Тоді Павло сказав до нього: «Бог тебе буде бити, стіно побілена! Як? Ти сидиш, щоб мене судити за законом, і наперекір законові велиш мене бити?» 4 Присутні ж сказали: «Ти зневажаєш Божого первосвященика!» 5 А Павло мовив: «Не знав я, брати, що то первосвященик; написано бо: Ти не будеш говорити зле проти начальника твого народу.» 6 Павло ж знаючи, що одна частина (ради) складалася з садукеїв, а друга з фарисеїв, кликнув у синедріоні: «Мужі брати! Я фарисей, син фарисеїв. За надію у воскресіння мертвих мене судять!» 7 Як тільки він це мовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і розкололися збори; 8 бо садукеї кажуть, що нема воскресіння ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають одне і друге. 9 І зчинився великий галас. Деякі книжники з групи фарисеїв, підвівшися, твердо заявили: «Ми не знаходимо нічого злого в цьому чоловіці; а що, як до нього говорив дух або ангел?» 10 Через те ж, що спір ставав дедалі більший, тисяцький, боячися, щоб вони не розірвали Павла, звелів загонові зійти і вирвати його з-поміж них і відвести в твердиню. 11 А наступної ночі Господь став перед ним і мовив: «Бадьорся! Як ти свідчив про мене в Єрусалимі, так свідчитимеш і в Римі.» 12 Коли настав день, деякі з юдеїв, скликавши збори, урочисто склали клятву, що не будуть нічого ні їсти, ні пити, поки не вб’ють Павла. 13 Було ж їх більше сорока тих, що таку вчинили змову. 14 Вони прийшли до первосвящеників та до старших, і казали: «Ми поклялися клятвою нічого не споживати, поки не вб’ємо Павла. 15 Ви ж тепер разом з радою переконайте тисяцького, щоб він вивів його до вас, ніби ви хочете розвідатись докладніше про його справу, а ми тоді, як він наблизиться, готові його вбити.» 16 Та син сестри Павла, довідавшися про засідку, пішов у твердиню, увійшов і попередив Павла. 17 Покликавши одного з сотників, Павло сказав до нього: «Запровадь цього хлопця до тисяцького, бо має йому щось сказати.» 18 Той узяв його, привів до тисяцького й каже: «В’язень Павло покликав мене і просив відвести цього хлопця до тебе: він має щось тобі сказати.» 19 Взяв тисяцький його за руку, відвів набік і почав питати: «Що маєш мені оповісти?» 20 «Юдеї, – відповів той, – змовилися просити тебе, щоб ти завтра припровадив Павла у синедріон, наче, щоб докладніше розпитатися про нього. 21 Та ти не вір їм, бо з них більш ніж сорок чоловік на нього засідають, поклявшися ні їсти, ані пити, поки його не вб’ють. І он тепер вони готові, чекаючи твоєї на це згоди.» 22 Тисяцький, отже, відпустив хлопця, наказавши йому: «Нікому не розповідай, що ти мені відкрив це.» 23 І покликавши двох сотників, він мовив: «Тримайте вже з третьої години вночі готовими в дорогу до Кесарії дві сотні піхотинців, сімдесят комонних та дві сотні легко озброєних. 24 Нехай також будуть готові коні, щоб посадити на них Павла та привезти живим-здоровим до правителя Фелікса.» 25 І написав листа такого змісту: 26 «Клавдій Лісій вельможному правителеві Феліксові привіт! 27 Оцього чоловіка, що його юдеї були схопили й намірялися вбити, я, прибувши із загоном, вирвав, довідавшися, що він римський громадянин. 28. Бажаючи дізнатися про причину, за яку вони його винуватили, я привів його на їхню раду; 29. я пересвідчився, що його винуватять у спірних точках їхнього закону, а немає в нього ніякої вини, що потягала б за собою смерть або кайдани. 30 Тому ж, що мені донесено було про змову, яка готувалася на цього чоловіка, я його зараз послав до тебе, звелівши й винуватцям оскаржити його перед тобою. Бувай здоров!» 31 Отож, вояки, згідно з одержаними наказами, взяли Павла і вночі повели в Антипатриду. 32 Другого ж дня, зоставивши комонних, щоб ішли з ним далі, повернулися в твердиню. 33 Прибувши в Кесарію, вони передали правителеві листа й поставили перед ним також Павла. 34 Той, прочитавши лист, спитав його, з якої він країни; а як дізнався, що з Кілікії, мовив: 35 «Я тебе вислухаю, коли прийдуть теж твої винуватці.» І велів стерегти його в Преторії Ірода.

24. Павло перед судом Фелікса 1-9; промова 10-21; ув’язнення Павла 22-27

1 Через п’ять днів прибув первосвященик Ананія з кількома старшими та захисником, якимсь Тертулом, й обвинувачували Павла перед правителем. 2 Коли його покликали, Тертул почав його винуватити, кажучи: «Великий мир, що ми завдяки тобі зазнаємо, та поліпшення, зроблені передбачливістю твоєю для народу цього, 3 – ми їх у всьому наскрізь приймаємо, вельможний Феліксе, з усякою подякою. 4 Та щоб тобі занадто не надокучати, благаю тебе вислухати нас коротко у твоїй ласкавості. 5 Ми переконалися, що чоловік цей – зараза, що між усіма юдеями всього світу збиває колотнечі, і що він провідник секти назореїв. 6 Він навіть пробував і храм опоганити, та ми його схопили й хотіли судити за нашим законом, 7 але тисяцький Лісій надійшов і вирвав його силоміць з наших рук, 8 звелівши його винуватцям з’явитися у тебе. Від нього можеш сам, як схочеш, дізнатися про все, в чому ми його винуємо.» 9 Юдеї ж те ствердили, кажучи, що воно так справді є. 10 Як же намісник дав знак Павлові говорити, цей озвався: «Знаю що ти багато літ суддя над цим народом, тому й з довір’ям буду себе самого боронити. 11 Можеш розвідатися, що нема більш, ніж дванадцять днів, як я прийшов у Єрусалим на прощу, 12 і що мене не знайдено ні в храмі, ані у синагогах, ані в місті, щоб я сперечався з кимось чи робив заколот у народі. 13 Та й того, в чому вони перед тобою мене тепер винуватять, вони не можуть доказати. 14 Однак, я тобі признаюся в тому, що я, згідно з путтю, яку вони звуть сектою, служу Богові батьків наших і вірую усьому, що написано в законі та в пророків, 15 маючи на Бога надію, яку й вони самі теж мають, що буде воскресіння праведних і неправедних. 16 Тому і я сам стараюсь завжди мати чисту совість перед Богом і перед людьми. 17 Отож, по багатьох роках прибув я, щоб зробити милость моєму народові і принести офіри. 18 Тому вони мене і знайшли очищеного у храмі, без натовпу й без колотнечі. 19 Це були деякі юдеї з Азії, – їм то належало б з’явитися перед тобою й обвинуватити мене, коли щось мають проти мене. 20 Або нехай оці принаймні скажуть, який злочин вони знайшли в мені, коли я стояв перед синедріоном, 21 – якщо не йдеться тут про те єдине слово, що я був крикнув, стоячи між ними: За воскресіння мертвих стою на суді сьогодні перед вами!» 22 Фелікс, дуже точно ознайомлений з тим, що стосувалося до путі цієї, відклав їм (справу), кажучи: «Як тільки прийде тисяцький Лісій, я розберу вашу справу.» 23 І звелів сотникові стерегти Павла, але дати йому полегшу й не боронити нікому з його близьких, щоб йому служили. 24 А через кілька днів прибув Фелікс із Друзіллою, своєю жінкою, що була юдейка, покликав Павла й слухав його про віру в Христа Ісуса. 25 Коли ж Павло почав говорити про справедливість, про здержливість та про майбутній суд, Фелікс, злякавшись, мовив: «Тепер іди собі! Як буду мати час, тебе покличу.» 26 Він, зрештою, ще сподівався, що від Павла дістане грошей, тому й частенько прикликав його до себе і розмовляв з ним. 27 А як скінчилися два роки, Фелікс дістав на наступника Порція Феста. Бажаючи ж юдеям догодити, Фелікс лишив Павла у в’язниці.