Євангелія від Йоана 13,14

13. Ісус обмиває ноги апостолам 1-20; Ісус виявляє зраду Юди 21-30; Ісус прорікає Петрові його тимчасову слабодухість 31-38

1 Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця. 2 І під час вечері, коли то диявол уже вклав у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, щоб зрадив його, 3 Ісус знаючи, що Отець усе дав йому в руки, і що від Бога він вийшов і до Бога повертається, 4 встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався. 5 Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний. 6 Підходить, отже, і до Симона Петра, – та той йому: «Ти, Господи, – мені вмивати ноги?» 7 Каже йому Ісус у відповідь: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім.» 8 Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» – «Коли я тебе не вмию, – одрікає Ісус, – то не матимеш зо мною частки.» 9 «Господи, – проказує до нього Симон Петро, – то не тільки ноги, але і руки, і голову!» 10 А Ісус йому: «Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та – не всі.» 11 Знав бо, хто зрадити його мав, тим то й мовив: «Не всі ви чисті.» 12 Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що я зробив вам? 13 Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є. 14 Тож коли вмив вам ноги я – Господь і Учитель, – то й ви повинні обмивати ноги один одному. 15 Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив. 16 Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його. 17 Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете. 18 Говорю я не про всіх вас, знаю бо, кого обрав я, але щоб збулося Писання: Хто їсть зо мною хліб, той п’яту свою підніс на мене. 19 Ось нині говорю вам, перед тим. як настане воно, щоб, коли настане, вірили ви, що я – Сущий. 20 Істинно, істинно говорю вам: Хто приймає того, кого я пошлю, той мене приймає; а хто мене приймає – приймає того, який послав мене.» 21 Отак сказавши, стривожився Ісус духом. І посвідчив, промовивши: «Істинно, істинно говорю вам: Один з-поміж вас мене зрадить!» 22 Учні ж поглянули один на одного розгублено, не відаючи, про кого він говорив. 23 А був за столом, біля грудей, той з його учнів, що його Ісус любив. 24 До нього й кивнув Симон Петро та мовив йому: «Спитайся лишень, хто той, про якого він каже?» 25 Отож той, нахилившись до грудей Ісусових, йому й говорить: «Господи, хто то такий?» 26 «Той, – відповів Ісус, – кому я кусень, умочивши, подам.» І вмочив кусень, і подав його Юді Іскаріотському, синові Симона. 27 І ввійшов тоді за куснем у нього сатана. «Що робиш – негайно роби!» – сказав йому Ісус. 28 Та ніхто з тих, що при столі були, не збагнув, до чого він йому це мовив. 29. А що мав Юда скарбничку, то й гадав дехто, що Ісус сказав йому: Купи, чого нам треба на свято, – чи щоб роздав щось бідним. 30 І негайно ж, узявши кусень, вийшов той. А ніч була. 31 І коли вийшов він, Ісус промовив: «Тепер прославився Син Чоловічий, і Бог прославився в ньому. 32 І коли Бог прославився в ньому, то Бог і його прославить у собі, – і прославить його незабаром. 33 Дітоньки, ще трохи я з вами. Шукатимете ви мене, та як я юдеям повідав: Куди я іду, ви піти неспроможні, – так само й вам повідаю нині. 34 Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! 35 З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати.» 36 Каже до нього Симон Петро: «Господи, куди ж ідеш?» Відказує йому Ісус: «Куди я йду, неспроможен єси зо мною нині йти. Аж потім підеш за мною.» 37 Петро ж до нього: «Чого бо, Господи, неспроможен я нині йти за тобою? Життя моє за тебе покладу я!» 38 «Життя твоє покладеш за мене? – відрікає Ісус. – Істинно, істинно кажу тобі: Не запіє і півень, а ти вже тричі відречешся мене.»

14. Ісус утішає апостолів 1-14; обіцянка про Святого Духа 15-31

1 Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у мене. 2 В домі Отця мого багато жител. Коли б не так, то я сказав би вам; іду бо напоготовити вам місце. 3 І коли відійду і вам місце спого-тую, то повернуся і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я. 4 Куди ж я йду – ви знаєте путь.» 5 «Господи, – каже до нього Тома, – не знаємо, куди ти йдеш. І як нам знати тую путь?» 6 Ісус до нього: «Я – путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. 7 Якщо б ви мене пізнали, то й Отця мого пізнали б. Відтепер знаєте його і бачили.» 8 А Филип йому: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас.» 9 «Скільки часу я з вами, – каже Ісус до нього, – а ти мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? 10 Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені? Слова, які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в мені, – він творить діла. 11 Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені. А коли ні, то з-за самих діл вірте. 12 Істинно, істинно говорю вам: Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме, – бо я вже йду до Отця мого. 13 І все, що попросите в моє ім’я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився. 14 Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім’я. 15 Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете. 16 І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, 17 Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде в вас. 18 Не полишу вас сиротами; я прийду до вас. 19 Ще трохи, і світ мене вже не побачить. Ви ж мене побачите, бо я живу, і ви будете жити. 20 І взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, а я в вас. 21 Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об’явлю себе.» 22 Юда ж – не Іскаріотський – мовить йому: «Господи, що таке сталося, що не світові, а нам ти себе об’явиш?» 23 Ісус же озвався до нього, кажучи: «Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло. 24 А хто мене не любить, той і слова мої не береже. І слово, яке ви чуєте, не моє, лише Отця, який послав мене. 25 Це мовив я до вас, коли з вами перебував. 26 А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім’я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам. 27 Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається! 28 Ви бо чули, що сказав я вам: Відходжу і до вас повернуся. Коли б ви мене любили, то зраділи б, що я до Отця йду: Отець бо більший, ніж я. 29. Нині сказав я вам те, – перед тим, як воно настане, – щоб, коли настане, – увірували ви. 30 Небагато говоритиму вже з вами, надходить бо князь світу цього. Щоправда, у мені не має він нічого. 31 Але щоб світ знав, що я Отця люблю, то так, як Отець мені заповідав, я і чиню. Уставайте ж, ідімо звідси!»