Євангелія від Марка 7,8

7. Ісус картає фарисеїв 1-23; про ханаанянку 21-30; оздоровлення глухонімого 31-37

1 Фарисеї ж і деякі з книжників, які були прийшли з Єрусалиму, зібрались коло Ісуса. 2 І бачивши, що дехто з його учнів їсть хліб нечистими, тобто немитими руками, – 3 бо фарисеї й усі юдеї, додержуючи передання старших, не їдять, поки не вимиють добре рук, 4 і не споживають, повернувшися з торгу, поки себе не покроплять, та й багато іншого вони перейняли й дотримують: миття чаш, глеків, мосяжного посуду, – 5 отож питали його книжники та фарисеї: Чом твої учні не поводяться за переданнями старших, а їдять немитими руками? 6 Він же відповів їм: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як ото написано: Народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене; 7 та вони марно мене почитають, навчаючи наук – наказів людських. 8 Заповідь Божу занедбавши, притримуєтеся ви передання людського: обмиваєте глеки та кухлі й ще багато в тому роді. 9 І сказав їм: Красненько відкидаєте заповідь Божу, щоб зберегти ваше передання. 10 Мойсей бо наказав: Шануй батька твого й матір твою, і – хто проклинає батька або матір – смерть такому! 11 А ви твердите: Коли хтось батькові скаже чи матері – корван, мовляв, священний дар є те, чим я мав би тобі допомагати, – 12 тим то й не даєте більше змоги зробити щось для батька чи матері. 13 Тож ви якраз касуєте слово Боже тим вашим переданням, яке ви самі собі передали, – та й чимало іншого такого чините! 14 І прикликавши знову народ, промовляв до нього: Слухайте мене всі й розумійте! 15 Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те осквернює людину. 16 Хто має вуха слухати, хай слухає! 17 І коли він увійшов до хати, оподаль від народу, учні його спитали його про притчу. 18 А він і каже їм: То й ви ще такі недотепні? Не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може її осквернити, 19 – воно бо не входить в її серце, лише в живіт і виходить геть, виявляючи всі страви чистими. 20 Далі казав: Те, що виходить з людини, – те осквернює людину. 21 З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, 22 перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. 23 Уся ця погань виходить із нутра й осквернюе людину. 24 І вирушивши звідти, пішов у сторони Тиру та Сидону. Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хтонебудь про те, але не міг скритися. 25 Бо відразу одна жінка, дочка якої мала злого духа, дізнавшись про нього, прийшла й до ніг йому впала. 26 Була ж та жінка грекиня, родом сирофінікійка. Благала вона його, щоб вигнав біса з її дочки. 27 Він відповів їй: Дай спершу, щоб діти наїлись; не личить бо взяти хліб у дітей та й кинути щенятам. 28 Вона ж озвалась та й каже йому: Так, Господи, але й щенята їдять під столом крихти по дітях. 29. І сказав їй: За це слово йди: біс вийшов з твоєї дочки. 30 Повернулася вона до свого дому і знайшла дитину, що лежала на ліжку, – біс вийшов. 31 І знову, покинувши країну Тирську, прийшов через Сидон над море Галилейське у межі околиць Десятимістя. 32 І приводять йому глухонімого й благають його, щоб на нього руку поклав. 33 І взявши його набік від народу, вклав йому пальці свої в уха і, добувши своєї слини, торкнув йому язика; 34 а глянувши на небо, зідхнув та й каже: Ефата, тобто: Відкрийся! 35 І зараз же відкрились його вуха, і розв’язалися зав’язі його язика, і почав він виразно говорити. 36 І наказав їм нікому про це не говорити. Та що більше він їм наказував, то більше вони те розголошували. 37 І, зачудовані понад усяку міру, говорили: Він усе гаразд учинив: і глухим дає слух, і мову – німим.

8. Друге помноження хлібів 1-10; Ісус викриває фарисеїв 11-21; оздоровлення сліпого 22-26; Петро визнає Ісуса Христом 27-30; Ісус закликає нести хрест 31-38.

1 За тих днів, як знову була сила народу, їсти ж не мали що, то закликав учнів і каже їм: 2 Шкода мені люду, – ось уже три дні перебуває зо мною, а не має що їсти. 3 Коли відпущу голодних додому, ослабнуть дорогою; деякі бо з них поприходили здалека. 4 Тож відказали йому учні його: З чого й хто міг би нагодувати їх хлібом ось тут у пустелі? 5 Він же спитав їх: Скільки маєте хлібів? Сім, – відказали ті. 6 Тоді повелів він народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, поламав їх та й дав своїм учням, щоб роздавали, і вони роздали народові. 7 Мали й дещо риб, тоді поблагословив і їх і наказав теж роздати. 8 І вони їли й наситились, ще й поназбирали полишених куснів аж сім кошиків; 9 було ж їх із чотири тисячі. І відпустив їх. 10 А ввійшовши відразу в човен із своїми учнями, прибув у Далманутський край. 11 Тоді вийшли фарисеї й завели з ним суперечку – вимагали від нього знаку з неба, ставивши його на пробу. 12 Зідхнув же він з усього свого духу та й каже: Чого бо це поріддя домагається знаку? Істинно кажу вам: Не дасться отому поріддю знаку! 13 І покинувши їх, знову сів у човен і поплив на той бік. 14 Учні ж забули взяти хліба – мали з собою лиш один хліб у човні. 15 І наказував їм, кажучи: Глядіть, бережіться фарисейської закваски та закваски Іродової! 16 І стали перемовлятись про те, що не мають хліба. 17 Ісус, довідавшись про те, каже до них: Чого перемовляєтесь про те, що хліба у вас нема? Невже ж іще не збагнули, не второпали? Невже ж іще у вас нечуле серце? 18 Маючи очі – не бачите? Маючи вуха – не чуєте? Не пам’ятаєте, 19 як я ламав п’ять хлібів на п’ять тисяч? Скільки ви повних кошиків із куснями зібрали? – Дванадцять – кажуть йому. 20 А коли я помножив сім хлібів на чотири тисячі, скільки ви повних кошиків із куснями зібрали? – Сім, – кажуть. 21 І він сказав їм: То й ще не розумієте? 22 Приходять же вони у Витсаїду, і ось приводять йому сліпого та й просять його, щоб його доторкнувся. 23 Узявши ж сліпого за руку, вивів він його за село і, слиною помазавши йому очі, поклав на нього руки та й спитав його: Чи бачиш щонебудь? 24 Глянув той і каже: Бачу людей, – наче б дерева ходячі! 25 Тоді знову поклав він йому на очі руки і той прозрів, і одужав, і почав бачити усе і здалека, і чітко. 26 І послав його додому, кажучи: Навіть у село не входь. 27 І пішов Ісус із своїми учнями до сіл Филипової Кесарії, і дорогою розпитував учнів своїх, мовивши до них: За кого мене люди мають? 28 Ті йому й відказали: Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, а ще інші за котрогось із пророків. 29. А ви, – спитав їх, – що кажете про мене: хто я? Озвавсь Петро та й каже до нього: Ти – Христос. 30 Але наказав їм гостро, щоб нікому не говорили про нього. 31 І він узяв навчати їх, що Синові Чоловічому багато треба вистраждати, а й відцураються його старші, первосвященики та книжники, буде він убитий, по трьох же днях воскресне. 32 А говорив про це відкрито. Тоді Петро, взявши його набік, заходився йому докоряти. 33 Він же, обернувшись і глянувши на своїх учнів, скартав Петра і сказав: Геть від мене, сатано! Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське. 34 І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною. 35 Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе. 36 Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу? 37 Що бо людина може дати взамін за власну душу? 38 Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами.