Одкровення Йоана Богослова 11,12
11. Два свідки 1-14; сьома сурма 15-19
1 І дано мені тростину, подібну до жезла, і сказано «Встань і зміряй храм Божий і жертовник, і тих, що поклоняються в ньому. 2 А двір, який зовні храму, покинь і не міряй його, бо дано його поганам, і місто святе топтатимуть сорок два місяці. 3 І подам двом свідкам моїм, і пророкуватимуть тисячу двісті шістдесят днів, одягнені в веретище. 4 Ці є два дерева-оливи і два світичі, що перед Господом землі стоять. 5 І якщо хто їх хоче ушкодити, огонь виходить із уст їхніх і пожирає ворогів їхніх; і якщо хто схоче їх ушкодити, отак мусить бути він убитий. 6 Ці мають владу закрити небо, щоб не йшов дощ у дні їх пророкування; і владу мають над водами – обертати їх у кров, і уражати землю всякою карою, так часто, як захочуть. 7 Коли сповнять свідчення своє, звір, що виходить із безодні, воюватиме з ними і переможе їх і вб’є їх. 8 Трупи їх – на вулиці міста великого, яке зветься духовно Содом і Єгипет, де також їхній Господь був розп’ятий. 9 І дивитимуться від людностей і племен і язиків і народів на трупи їх три з половиною днів, і не дозволять трупи їх покласти в гроби. 10 Ті, що мешкають на землі, радітимуть над ними і веселитимуться, і дари посилатимуть одні одним, бо ці два пророки мучили тих, що мешкають на землі.» 11 А після трьох днів і половини, дух життя від Бога увійшов у них, і встали на ноги свої; і страх великий напав на тих, що дивилися на них. 12 Вони ж почули голос гучний з неба, який говорив їм: «Зійдіть сюди.» І вони зійшли на небо в хмарі, і дивилися на них вороги їхні. 13 В ту годину відбувся землетрус великий, і десята частина міста впала, і згинуло в землетрусі імен людських сім тисяч, а решта страхом пройнялася і віддала славу Богові небесному. 14 Горе друге пройшло; ось, горе третє надходить скоро. 15 І сьомий ангел посурмив, і пролунали голоси могутні на небі, що говорили: «Царство світу сталося царством Господа нашого і Христа його, і він царюватиме на віки вічні.» 16 І двадцять чотири старші, що перед Богом сидять на престолах своїх, упали ниць лицями своїми і поклонилися Богу, 17 говорячи: «Дякуємо тобі, Господи, Боже Вседержителю, хто сущий і хто був, що ти узяв владу свою велику і воцарився. 18 І погани розлютувались, і приходить гнів твій і час судити мертвих і дати нагороду слугам твоїм, пророкам і святим і тим, що бояться імени твого, малим і великим, і погубити тих, які гублять землю.» 19 І відкрився храм Божий на небі, і видно було ковчег завіту його в храмі його, і настали блискавиці і голоси і громи і землетрус і град великий.
12. Видіння жінки на небі і змій 1-6; війна на небі з змієм 7-12; на землі 13-18
1 І знамення велике видно було на небі – жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок. 2 І мавши в утробі, кричить, мучившись від потуг пологових та болю родження. 3 Видно було й інше знамення на небі, от великий дракон червоний, який мав сім голів і десять рогів, і на головах його – сім діядем; 4 хвіст його зволік третину зірок із неба і поверг їх на землю. І дракон стоїть перед жінкою, яка має родити, щоб, коли народить, дитя її пожерти. 5 І народила сина-мужа, що має пасти всі народи жезлом залізним; і вознесено дитя її до Бога та престола його. 6 А жінка втекла в пустелю, де має там місце, приготоване від Бога, щоб там кормили її тисячу двісті шістдесят днів. 7 І настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його, 8 та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі. 9 І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, – повержено на землю, і ангели його з ним повержені. 10 І я почув голос могутній, що говорив на небі: «Нині настало спасіння і сила і царство Бога нашого, і влада Христа його, бо повержено обвинувача братів наших, який обмовляв їх перед Богом нашим день і ніч. 11 І вони перемогли його кров’ю Агнця і словом свідчення свого, і не злюбили життя свого до смерти. 12 Від того веселіться, небеса, і ви, що на них живете. Горе вам, земле і море, бо спустився до вас диявол із лютістю великою, знаючи, що короткий час має.»
13 І коли побачив дракон, що він повержений на землю, переслідував жінку, яка народила сина-мужа. 14 А жінці дано двоє крил орла великого, щоб летіла в пустиню на місце своє, де кормитиметься там за часу, часів і півчасу, далеко від лиця змія. 15 І пустив змій із пащі своєї воду, як річку, за жінкою, щоб її течією волокти. 16 І допомогла земля жінці, і розкрила земля уста свої і поглинула річку, що пустив дракон із пащі своєї. 17 І розлютився дракон на жінку і пішов воювати проти решток її нащадків, що зберігають заповіді Бога і мають свідчення Ісуса Христа. 18 І став на піску моря.