Одкровення Йоана Богослова 13,14

13. Звір з моря – тип гонителів Церкви 1-10; звір із землі – лжепророки 11-18

1 І побачив я звіра, що виходив з моря, маючи десять рогів і сім голів, і на рогах його десять діядем, і на головах його імена блюзнірські. 2 А звір, що бачив я, був подібний до барса, ноги ж – як у ведмедя, а паща його – як паща лева. І дав йому дракон силу свою і престол свій і владу велику. 3 Одна з голів його мов забита на смерть, і рана смерти її загоєна. І дивувалася вся земля за звіром; 4 і поклонилися драконові, бо владу дав звірові, і поклонилися звірові, кажучи: «Хто подібний до звіра, і хто спроможний воювати з ним?» 5 Дано йому уста, що говорили великості та блюзнірства, і дано йому владу – діяти сорок два місяці. 6 І розкрив уста свої для блюзнірства проти Бога – блюзнити на ім’я його і скинію його і тих, що на небесах живуть. 7 Дано йому вести війну проти святих і перемогти їх; і дано йому владу над кожним племенем і людністю і язиком і народом. 8 Поклоняться йому всі, що мешкають на землі, чиї не записано імена в книзі життя в Агнця заколеного, від заснування світу. 9 Як хто має ухо, нехай слухає. 10 Як хто в полон бере – сам у полон піде він; як хто мечем убиватиме, мусить сам бути мечем убитий, тут терпіння і віра святих. 11 І бачив я іншого звіра, що виходив із землі, і мав два роги, немов агнець, а говорив, як дракон. 12 І владою від першого звіра всією діє перед ним, і зневолює землю і тих, що мешкають на ній, щоб поклонилися звірові першому, в якого загоєна рана смерти. 13 Чинить знамення великі, так що й огонь зводить з неба на землю перед людьми. 14 І знаджує тих, що живуть на землі, знаменнями, котрі дано йому чинити перед звіром, кажучи тим, що живуть на землі – зробити образ звіра, який має рану від меча і живий. 15 Дано йому надати дух в образ звіра, щоб і говорив образ звіра і діяв так, аби, скільки їх не поклоняться образові звіра, були повбивані. 16 І заподіює всім, малим і великим, і багатим і вбогим, і свобідним і невільникам, щоб дано було їм клейно на руку їхню праву або на чола їхні; 17 щоб жоден не міг купити чи продати, крім того, хто має клейно, ім’я звіра або число імени його. 18 Тут є мудрість. Хто має розуміння, той нехай злічить число звіра, бо це – число людське, і число його 666.

14. Агнець у супроводі 1-5; ангели оповіщають час суду 6-13; жниво – іспит народів 14-20 1 І глянув я, і от – Агнець стоїть на горі Сіоні, і з ним сто сорок чотири тисячі, що мають ім’я його та ім’я Отця його, написане на чолах своїх. 2 І почув я голос із неба, мов голос вод багатьох і мов голос грому великого; голос, який я почув мов від гуслярів, що гуслярять на гуслах своїх. 3 І співають пісню нову перед престолом і перед чотирма істотами і старшими. І ніхто не міг навчитися пісні, крім ста сорока чотирьох тисяч, що викуплені від землі. 4 Це ті, що з жінками не осквернилися: дівочні вони. Ті, що слідують за Агнцем, куди б не пішов. Вони викуплені з-поміж людей первістки Богу і Агнцю. 5. І в устах їхніх не знайдено омани: непорочні вони. 6 І побачив я іншого ангела, який летів на середині неба, маючи євангеліє вічне благовістити тим, що живуть на землі і всякому народові і племені і язику і людності; 7 і говорив він голосом гучним: «Пострашіться Бога і віддайте йому славу, бо приходить година суду його, і поклоніться йому, що створив небо і землю і море і джерела вод.» 8 І інший ангел – другий, слідував, говорячи: «Упав, упав Вавилон великий, що вином шаленства розпусти своєї напоїв усі народи.» 9 І інший ангел – третій, слідував за ним, говорячи голосом гучним: «Якщо хто звірові поклоняється і образові його і приймає клейно на чоло або на руку свою праву, 10 також він питиме вино пересердя Божого, зготованого нерозбавленим у чаші гніву його, і мучений буде огнем і сіркою перед ангелами святими і перед Агнцем. 11 Дим мучення їхнього на віки вічні здіймається, і не мають спочинку вдень і вночі ті, що поклоняються звірові і образові його, і якщо хто приймає клейно імени його.» 12 Тут є терпіння святих, які додержують заповідей Божих і віри в Ісуса. 13 І почув я голос із неба, що говорив: «Напиши: Блаженні мертві, що в Господі вмирають віднині. Так! – говорить Дух, – нехай відпочинуть від трудів своїх бо діла їхні слідують за ними.» 14 Глянув я, і от – хмара біла, – а на хмарі сидить подібний до сина чоловічого, маючи на голові своїй вінець золотий, і в руці своїй гострий серп. 15 І ангел інший вийшов із храму, скрикнув голосом гучним до того, хто сидів на хмарі: «Пошли серп свій і жни, бо прийшла година жнив, бо достигло жниво землі.» 16 І кинув той, хто сидів на хмарі, серп свій на землю, і пожата була земля. 17 І ангел інший вийшов із храму, що на небі, маючи серп гострий. 18 І ангел інший вийшов від жертовника, маючи владу над огнем і покликнув криком великим – тому, хто мав серп гострий, кажучи: «Пошли свій серп гострий і збирай китиці винограду землі, бо дозрілі грона його.» 19 І кинув ангел серп свій на землю і зібрав виноград землі, і кинув у велику винотоку гніву Божого. 20 І топтано винотоку за містом і вийшла кров із винотоки аж до вуздечок коней, на тисячу шістсот стадій.