Сираха 15,16

15. Здобування мудрости 1-10; гріх – особиста проблема 11-20

1 Хто Господа страхається, той це вчинить; хто закон додержує, той мудрість здобуде. 2 І вона назустріч йому вийде, як мати, і, як жінка-дівиця, прийме його; 3 і нагодує його хлібом розуміння, і напуватиме водою мудрости. 4 Зіпреться на неї – не похитнеться, пристане до неї – не осоромиться. 5 Вона його винесе, піднесе над ровесниками і серед громади уста йому відкриє. 6 Знайде він радощі й вінок веселощів, і вічне ймення він успадкує. 7 Не осягнуть її ніколи нерозумні люди, грішні мужі її не узріють. 8 Від гордощів далеко вона перебуває, то брехливі люди й не згадують про неї. 9 Хвала з грішних уст не може личити, тому що вона не від Бога послана. 10 Зате з уст мудрого вона прославиться, і Господь його на добру путь наставить. 11 Не кажи: «Із-за Господа я согрішив», він бо того не чинить, що йому осоружне. 12 Не кажи, мовляв, він звів мене сам: людина бо грішна Господеві непотрібна. 13 Усяка мерзота Господеві осоружна, і тим нелюба, які його страхаються. 14 Це він, від первоначала створив чоловіка – і лишив його в руці свого власного рішення. 15 Якщо тільки побажаєш – заповіді збережеш, і дотримати вірність – у твоїй добрій волі. 16 Перед тобою він поставив вогонь і воду: куди лиш захочеш, туди й простягнеш твою руку. 17 Ось перед людьми – життя і смерть: що забажає, те йому й дасться. 18 Бо велика мудрість Господня: він сильний владою й всевидющий. 19 Його очі на тих, які його страхаються, і сам він відає кожне діло людське. 20 Нікому не велів він бути нечестивим, нікому не давав він дозволу грішити.

16. Добрі діти 1-4; відплата 5-23; лад у світі 24-30

1 Не бажай багато дітей ледачих, і не веселися синами нечестивими. 2 Як їх багато буде, не радій ними, коли вони не матимуть остраху Господнього, 3 Не покладайся на їхнє життя, і не звіряйся на їхню кількість: ліпше бо один, аніж ціла тисяча, і ліпше вмерти бездітним, ніж мати дітей нечестивих. 4 Бо від одного розумного заселиться місто, рід же беззаконних буде спустошений. 5 Багато ось такого бачило моє око, а й від того сильніше чуло моє вухо: 6 на зборах грішників вогонь займається, у неслухнянім народі гнів розпалюється. 7 Не було милосердя над стародавніми велетнями, які збунтувалися із-за власної сили. 8 Не пощаджено місця, де мешкав Лот, – стало бо осоружне з-за своєї гордині. 9 І не помилувано пропащого поріддя, яке було винищене за свої гріхи, 10 ані шестисот тисяч пішаниці, яка згромадилась у своїм жорстокосерді. 11 Навіть коли б був лиш один тугошиїй, то дивно було б, якби лишився безкарним, – бо й милосердя і гнів від Господа, могутнього в прощенні й у вияві обурення. 12 Великий він у милості, великий і у строгості, тож людей він за їхніми ділами судитиме. 13 Грішник з грабунком не втече від нього, а й не буде обманутий терпець благочестивого. 14 Повну волю дає він милосердю своєму, проте кожен одержить заплату за ділами. 15 Господь учинив впертим фараона, який його не визнав, – щоб стали знаними діла його під небом: 16 бо кожному створінню – явне його милосердя, і світло своє, і темряву призначив він людині. 17 Не кажи: «Від Господа сховаюсь, і хто там з висоти мене згадувати буде; – у натовпі великому мене не впізнають, бо що моя душа в безмірному творінні?» 18 Ось небо і небеса небес, безодня і земля тремтять, коли він сходить, 19 а й разом з ними гори та землі основи дрижать від остраху, коли на них він погляне. 20 А над тим бо не міркує ніяке серце – хто коли задумався над його путями? 21 Коли я грішу, ніхто мене не бачить, а коли обманюю потай, хто взнає? 22 А діла справедливости – хто їх розповість? Хто на них чекатиме? Бож завіт, мовляв, далеко. 23 Отак міркує людина, позбавлена розуму, – безглуздий, спантеличений роздумує над дурницями. 24 Слухай же мене, сину, і придбай знання і на мої слова зважай своїм серцем. 25 Ступінь за ступнем відкрию освіту, і в усій докладності звістую знання. 26 Господнім вироком – діла його від первоначала; відразу ж по створенні належно їх розподілено. 27 Впровадив він порядок у діла свої навіки, від самих початків аж до їхніх родів; вони бо не знають ні голоду, ні втоми, і не покидають вони своєї праці. 28 Ані одне з них не зударюється з другим – повік вони не будуть неслухняні його слову. 29. А потім Господь споглянув на землю – і її наповнив благами своїми. 30 Різнородними тваринами він покрив її обличчя, і вони повернуться до неї.