Второзаконня 17,18

17. Якість жертви 1; кара за переступи 2-7; найвищий суд 8-13; закон про царя 14-20

1 «Не приноси в жертву Господеві, Богу твоєму, нічого з великорослого й дрібного скоту, що має яку-небудь ваду, будь-який недолік; бо це гидота перед Господом, Богом твоїм. 2 Якщо посеред вас у якімсь із твоїх міст, що їх Господь, Бог твій, хоче тобі дати, знайдеться чоловік чи жінка, що чинитиме якесь зло перед очима Господа, Бога твого, переступаючи завіт його, 3 і стане служити іншим богам та падати ниць перед ними, чи перед сонцем, чи перед місяцем, чи перед усією окрасою небес, чого я не заповідав, 4 і донесуть тобі про це, та й ти про це почуєш, – то мусиш це добре розслідити; а коли виявиться, що це річ незаперечно певна, що таку гидоту зроблено в Ізраїлі, 5 то мусиш вивести того чоловіка чи ту жінку, що сподіяли таку погань, за ворота й побити їх камінням на смерть. 6 За словом двох або трьох свідків мусить бути скараний на смерть той, хто засуджений на смерть. Не можна стратити його на слово тільки одного свідка. 7 Рука свідків нехай буде на ньому перша, щоб стратити його, а по тому рука всього люду; так викорінюватимеш зло з-поміж себе. 8 Коли тобі буде занадто важко розсудити справу між душогубством і душогубством, між позивом і позивом, між раною і раною – будь-які спірні справи в ваших містах – ти встанеш і підеш до місця, що його вибере Господь, Бог твій, 9 і прийдеш до священиків-левітів і до судді, який буде на ту пору, та й звернешся до них по пораду, а вони об’являть тобі судовий вирок. 10 Тоді зробиш згідно з вироком, який об’являть на тому місці, що вибере Господь, і виконаєш точно все, як вони тебе повчать. 11 Ти вчиниш згідно з повчанням, яке вони тобі дадуть, і за присудом, який тобі скажуть; ти не відступиш від цього вироку, що його тобі об’являть, ні праворуч, ні ліворуч. 12 А хто б у зарозумілості насмілився чинити, не слухаючися священика, який там поставлений, щоб служити Господеві, Богу твоєму, або судді, то такого чоловіка скарати смертю. Так будеш викорінювати зло з-поміж Ізраїля. 13 І весь народ, почувши те, боятиметься, і не будуть більше чинити зарозуміло. 14 Коли прийдеш у землю, що її Господь, Бог твій, хоче тобі дати, і, зайнявши її та оселившись у ній, ти скажеш: Поставлю над собою царя, як це в усіх народів, які довкола мене, – 15 то можна тобі наставити над собою царя, що його вибере Господь, Бог твій; з-поміж твоїх братів поставиш над собою царя. Не управнений ти настановляти над собою якогось чужоземця, що не є з твоїх братів. 16 Тільки він нехай не заводить собі багато коней та нехай не повертає людей у Єгипет, щоб дістати звідтіля багато коней, бо Господь наказав вам: Не можна вам більше повертатися вже тією дорогою. 17 Жінок теж нехай не заводить собі багато, щоб не відступилося його серце. Так само срібла й золота нехай не нагромаджує собі занадто. 18 А коли сяде на царському престолі, то нехай Зробить собі відпис цього закону згідно з книгою, що в священиків-левітів; 19 і нехай тримає його в себе та читає його, поки життя йому на світі, щоб учився боятися Господа, Бога свого, та щоб додержував усіх слів цього закону й виконував ці установи, 20 щоб його серце не зносилось понад своїми братами й щоб він не відступав від заповіді ні ліворуч, ні праворуч, щоб він довго жив, царювавши, він сам і його сини в Ізраїлі.»

18. Права священиків 1-8; жертвування дітей та поганські забобони 1-13; справ-дешні пророки 14-22

1 «Священики-левіти, все покоління Леві, не матимуть ні частки, ні посілости з Ізраїлем. Вони живитимуться жертвами Господа і його насліддям. 2 Отже, насліддя його не буде між братами; Господь його насліддя, як він це обіцяв йому. 3 Ось права священиків до народу, до тих, що приносять жертву, чи з великорослого, чи з дрібного скоту: вони мусять дати священикові лопатку, обидві щелепи й шлунок; 4 ти даси йому первоплід із твоєї пшениці, з твого нового вина, з твоєї олії й первістки вовни з твоїх овець. 5 Бо його вибрав Господь, Бог твій, з-поміж усіх твоїх поколінь, щоб він стояв на службі в ім’я Господа, він і сини його, по всі дні. 6 А коли прийде левіт за своєю вподобою на місце, що його вибере Господь із котрогось поміж твоїми містами, звідкіля б то не було в Ізраїлі, де він перебував, 7 то він служитиме в ім’я Господа, Бога свого, як і всі брати його, левіти, які стоять перед Господом; 8 вони житимуть з рівної частки, не треба йому продавати даровизни. 9 Як прийдеш у землю, що її Господь, Бог твій, хоче тобі дати, не вчися наслідувати гидоту тих народів. 10 Щоб не було в тебе нікого, хто призводив би свого сина чи свою дочку переходити через вогонь; нікого, хто ворожить, або кидає жеребом, або заговорює, або волхвує; 11 або нашіптує, або викликає духів, або віщує, або розпитує мерців. 12 Бо огидний для Господа кожен, хто це робить, і саме за ці гидкі звичаї Господь, Бог твій, проганяє ці народи перед тобою. 13 Ти мусиш бути бездоганний перед Господом, Богом твоїм. 14 Бо народи, яких ти маєш прогнати, слухаються чарівників і ворожбитів, тобі ж Господь, Бог твій, не дозволяє так чинити. 15 Пророка з-поміж вас, з твоїх братів, такого, як я, Господь, Бог твій, настановить тобі; його маєте слухатися. 16 Точнісінько, як ти благав був Господа, Бога твого, на Хорив-горі в день зборів, казавши: О, коли б я вже більш не чув голосу Господа, Бога мого, й не бачив його великого полум’я, щоб не вмерти. 17 Тоді сказав Господь до мене: Добре вони сказали! 18 Я викличу для них з-посеред їхніх братів пророка такого, як ти; я вкладу мої слова йому в уста, й він говоритиме до них все, що йому накажу. 19 А хто не послухається моїх слів, що їх він у моєму імені промовить до них, то жадатиму від того рахунку. 20 А пророк, який насмілився б вістити в моєму імені щось, чого я йому не заповідав, або промовляти в ім’я інших богів, – такому пророкові смерть. 21 А коли скажеш у своєму серці: Якже пізнати нам слово, що його Господь не говорив? 22 Коли пророк промовив у ім’я Господнє, а його слово не збулось і не справдилося – то це слово не від Господа; самовільно відважився пророк говорити: ти його не бійся.»