Второзаконня 19,20

19. Міста притулку 1-13; пересунення межі 14; свідки 15-21

1 «Коли Господь, Бог твій, вигубить ті народи, що їх землю хоче тобі дати, і ти, прогнавши їх, осядеш у їхніх містах та по їхніх домах, 2 то відділиш собі три міста посеред тієї землі, що Господь, Бог твій, хоче тобі дати в посідання. 3 Ти повизначуєш туди дорогу й розділиш на три частини простір твоєї землі, що її Господь, Бог твій, дасть тобі в посідання; на те, щоб кожен убивця міг туди втекти. 4 А ось у якому випадку вбивця може там знайти притулок і зостатися живим: коли він уб’є ненароком свого ближнього, без попередньої ненависти до нього. 5 От, наприклад, коли піде зо своїм ближнім у ліс рубати дрова, замахнеться сокирою, щоб зрубати дерево, а залізо ЇЇ злетить з держака та влучить ближнього на смерть; такий може втекти до одного з тих міст і зостанеться живим, 6 щоб кровомесник, запалавши гнівом і пустившись навздогін за вбивником, не наздогнав його – якби дорога була далека, – та й не вбив його, хоч він і не заслугував на смерть, бо не мав до нього ненависти перед тим. 7 Тим і наказую тобі: виділиш собі три міста. 8 А коли Господь, Бог твій, поширить твої границі, як він про це клявся батькам твоїм, і дасть тобі всю землю, що її обіцяв дати твоїм батькам, 9 коли виконуватимеш точно всі ці заповіді, що їх заповідаю тобі сьогодні, як будеш любити Господа, Бога твого, і ходити його дорогами повсякчасно, то додаси собі до тих трьох міст ще три; 10 щоб не проливалась безвинна кров у твоїй землі, яку Господь, Бог твій хоче тобі дати в посідання, і щоб не тяжіла на тобі кров. 11 Коли ж хтось ненавидить свого ближнього й, засівши на нього, нападе та й уб’є його на смерть, а потім утече до котрогось із тих міст, 12 то нехай старші його міста пошлють і спіймають його там та й віддадуть у руки кровомесникові на смерть. 13 Очі твої нехай не щадять його; мусиш бо змити безвинну кров з Ізраїля, і буде тобі добре на світі. 14 Не пересувай межі твого ближнього, що її відмежували предки в твоїй посілості, яку дістанеш у власність у землі, що її Господь, Бог твій, хоче тобі дати в посідання. 15 Не має вартости один лише свідок проти когонебудь на будь-який переступ, чи на будь-який злочин, чи будь-яку провину, що ними хтось ізгрішить: на слово двох свідків або на слово трьох свідків справа стане чинною. 16 Як проти когонебудь виступить насильний свідок, щоб обвинуватити його в якімсь переступі, 17 то нехай обидва, що сперечаються, з’являться перед Господом у приявності священиків та суддів, які в той час урядуватимуть, 18 Судді ж нехай розберуть добре; і як виявиться, що свідок той – свідок неправдивий і що він свідчить неправдиво проти свого брата, 19 то ви зробите з ним те, що він замислив зробити зо своїм братом. Так будеш викорінювати зло з-поміж себе. 20 А інші те почувши, боятимуться і вже не будуть коїти такого зла серед вас. 21 Око твоє нехай буде безжалісним: життя за життя, око за око, зуб за зуб, нога за ногу.»

20. Звільнені від військової служби 1-9; спосіб ведення війни 10-18; облога 19-20

1 «Як підеш на війну проти ворогів твоїх і побачиш коней та колісниці, і військо, численніше від твого, не бійся їх: бо з тобою Господь, Бог твій, що вивів тебе з Єгипетської землі. 2 Коли ж маєте вже ставати до бою, нехай виступить священик і промовить до війська; 3 він скаже тоді до них: Слухай Ізраїлю! Сьогодні ви стаєте до бою з вашими ворогами. Нехай не мліє ваше серце, не лякайтесь, не полохайтесь і не жахайтесь перед ними, 4 бо Господь – Бог ваш, він іде з вами воюватися за вас із вашими ворогами, щоб дати вам перемогу. 5 А старшина говоритиме до народу: Хто збудував нову хату й ще не посвятив її, нехай собі йде, нехай повернеться додому; щоб, бува, не вмер на війні й не посвятив її хтось інший. 6 Хто насадив виноградник і ще не користався, нехай іде, нехай повернеться назад до себе додому, щоб не помер на війні і хтось інший не користався з нього. 7 Хто засватав жінку, але ще не взяв її, нехай повернеться додому, щоб не вмер на війні й не взяв її хтось інший. 8 І промовить старшина далі до народу і скаже ще так: Хто боягуз і мліє серцем, нехай іде, нехай повернеться додому, щоб не охляло серце в його братів, як у нього. 9 Коли ж старшина скінчить промовляти до людей, тоді поставлять полководців на чолі народу. 10 Як наблизишся до міста, щоб звоювати його, то наперед запросиш його до миру, 11 і як воно прийме мир і відчинить тобі (браму), то ввесь народ, який у нім буде, стане твоїм підданим і служитиме тобі. 12 Якже ж замість миритися з тобою, почне з тобою бій, то ти його обляжеш; 13 і як Господь, Бог твій, віддасть тобі його в руки, повбиваєш усіх його чоловіків вістрям меча. 14 Жіноцтво ж, дітвору, скотину й усе, що в місті буде, всю його здобич, забереш для себе і їстимеш здобич твоїх ворогів, яку Господь, Бог твій, дав тобі. 15 Так робитимеш з усіма містами, які дуже далеко від тебе, які не належать до міст оцих народів, що тут. 16 У містах же тих народів, які Господь, Бог твій, хоче тобі дати в посідання, не зоставиш ні одної душі живої; 17 Їх мусиш приректи на цілковите знищення, отих хеттитів, аморіїв, ханаанян, перізіїв, хіввіїв та євусіїв, як заповідав Господь, Бог твій; 18 щоб вони не навчили вас чинити всі ті гидоти, що самі богам своїм чинили, і щоб ви не стали грішити перед Господом, Богом вашим. 19 Як стоятимеш облогою довго, воюючи проти якогось міста, щоб його забрати, то не будеш нищити його дерево, накинувшися з сокирою; бо його плоди можеш їсти, його ж самого не рубатимеш; хіба ж польове дерево це людина, щоб його приступом брати? 20 Однак дерево, про яке знаєш, що воно не до поживи, можеш нищити та рубати, щоб робити з нього обложні споруди проти міста, яке воює з тобою, поки воно не піддасться.»