Числа 35,36

35. Міста левітів 1-8; охоронні міста для притулку 9-15; убивця 16-21; випадкове вбивство 22-29; свідки 30-34

1 Промовив Господь до Мойсея у степах моавських над Йорданом, проти Єрихону: 2 “Повели синам Ізраїля, щоб із спадкоємної посілости своєї надали левітам міста на поселення, та нехай також дадуть їм пасовиська навкруги міст. 3 Міста їм будуть, щоб жити там, а пасовиська для їхнього товару, для отар їхніх та для всякої худоби. 4 Пасовиська навкруги міст, які дасте левітам, простягатимуться від валів міста й далі в поле на тисячу ліктів навколо. 5 Відміряєте за містом зо східнього боку дві тисячі ліктів, із західнього боку дві тисячі ліктів і з північного боку дві тисячі ліктів, з містом посередині; і то будуть для них пасовиська навколо міст. 6 Міста ж, які віддасте левітам, – шість міст нехай будуть охоронні, куди міг би сховатись убивця; а крім тих дасте їм ще 42 міста. 7 Усіх міст, що їх віддасте левітам, буде 48, з їхніми пасовиськами. 8 Щождо міст, які віддасте з посілостей синів Ізраїля, то в котрого коліна їх більше, візьмете більше, а в кого менше – візьмете менше; кожне коліно дасть із своїх міст левітам згідно з тим, що успадкує.” 9 Господь промовив до Мойсея: 10 “Скажи синам Ізраїля й повідай їм: Як перейдете через Йордан у Ханаан-землю, 11 то виберете собі міста, щоб були вам містами захисту, щоб можна було туди втекти вбивці, який убив когось ненароком. 12 Міста оті будуть вам за непорушний притулок від месника, щоб убивця не загинув перше, ніж стане на суд перед громадою. 13 Міста ж, які ви призначите для того, будуть у вас-шість охоронних. 14 Три міста будуть потойбіч Йордану, а три у Ханаан-землі; то будуть міста захисту. 15 Для синів Ізраїля, для чужинця й для приходня, що перебуває між вами, будуть оті шість міст притулком, щоб можна було туди втекти кожному, хто б ненароком убив когось. 16 А коли він ударив когось залізним знаряддям так, що той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю. 17 Абож коли він ударив когось, кидавши каменюку, від якої можна загинути, так, що той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю. 18 Абож коли ударив когось чимсь дерев’яним, що ним можна вбити, і той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю. 19 Кровомесник сам може скарати душогубця; будь його десь зустріне, то сам може його вбити. 20 Коли хтось із ненависти штовхне когонебудь або навмисне кине щось на когонебудь так, що той помре, 21 або, ворогуючи, вдарить його рукою так, що той помре, то вбивця мусить умерти; він – душогубець; кровомесник може вбити душогубця, як тільки зустріне його. 22 Коли ж випадком, не ворогуючи, штовхне когонебудь або кине на когонебудь чимось не навмисне, 23 абож, не бачивши того, пустить на нього каменем, від якого можна вмерти, і коли той справді помре, а він же не ворогував з ним і не бажав йому зла, – 24 то нехай громада розсудить згідно з цими правилами між тим, хто вдарив, та кровомесником, 25 і вирятує вбивцю з рук кровомесника та поверне його назад до міста захисту, куди він був утік; він пробуде в ньому аж до смерти первосвященика, помазаного святим миром. 26 Коли ж убивця вийде за межі міста захисту, куди був утік, 27 і кровомесник зустріне його за межами міста захисту й уб’є його, він не буде винний; 28 бо вбивця мусить сидіти у своєму охоронному місті аж до смерти первосвященика, і лише по смерті первосвященика може повернутись у свою власну землю. 29 Ці веління будуть вам установою правосуддя для ваших потомків, де б вони не осілися. 30 Кожного, хто вб’є людину, після переслухання свідків, треба вбити; одного лише свідка не вистачає, щоб засудити когось на смерть. 31 Не прийматимете викупу за душогубця, який повинен умерти: він мусить умерти. 32 Не прийматимете викупу й за такого, хто втікши з міста захисту, хоче повернутися і жити у своїй землі перед смертю первосвященика. 33 Не допускайте, щоб осквернилася земля, де ви живете; кров бо оскверняє землю, і нічим не можна очистити землю від пролитої на неї крови, як тільки кров’ю того, хто кров пролив. 34 Не оскверняйте землю, на якій живете й серед якої живу я, бо я – Господь, який живу серед синів Ізраїля.”

36. Дочки Целофхада 1-12; закінчення 13

1 Батьки-голови в родині синів Гілеада, сина Махіра, сина Манассії, з родини синів Йосифа, приступили й промовили перед Мойсеєм та перед князями, батьками-головами синів Ізраїля, 2 кажучи: “Господь заповідав нашому панові пороздавати синам Ізраїля землю у спадщину за жеребом; і панові нашому було заповідано від Господа передати спадщину Целофхада, нашого брата, його дочкам. 3 Коли ж вони вийдуть заміж за когонебудь із синів інших колін Ізраїля, їхня спадщина буде віднята від спадщини наших батьків і додана до спадщини того коліна, до якого вони пристануть, і тим робом, зменшиться спадщина, яка припала нам за жеребом. 4 Та як у синів Ізраїля настане ювілей, то їхня спадщина приєднається до того коліна, до котрого вони пристануть, і батьківський приділ нашого коліна зменшиться їхньою спадщиною.” 5 Тоді Мойсей, за Господнім наказом, повелів синам Ізраїля таке: “Правду каже коліно синів Йосифа. 6 Ось що заповідав Господь про дочок Целофхада: Нехай собі виходять заміж за того, хто їм довподоби, аби лише виходили за когонебудь з родини їхнього батьківського коліна 7 та щоб ніяке спадкоємство синів Ізраїля не переходило від коліна до коліна, бо кожен із синів Ізраїля має залишитися при спадщині свого батьківського коліна. 8 Отож кожна дочка, що успадкує батьківщину в якомусь коліні синів Ізраїля, повинна вийти заміж за когонебудь із родини свого батьківського коліна, щоб кожен із синів Ізраїля зберіг свою батьківщину, 9 і щоб спадщина не переходила від одного коліна до другого, а щоб кожне коліно синів Ізраїля трималося свого спадкоємства.” 10 Як заповідав Господь Мойсеєві, так і вчинили дочки Целофхада. 11 І повиходили Махла, Тірца, Хогла, Мілка та Ноа, дочки Целофхада, заміж за синів своїх дядьків, 12 повіддавалися за чоловіків з родин синів Манассії, сина Йосифа, і таким робом їхня спадщина залишилась при коліні їхньої батьківської родини. 13 Ось такі заповіді й присуди, що їх дав Господь через Мойсея синам Ізраїля у степах моавських, над Йорданом, проти Єрихону.