ІІ Книга Макавеїв 1,2

1. Листи юдеїв з Єрусалиму до своїх братів у Єгипті

1 «Братам юдеям, що в Єгипті, привіт! Брати юдеї, що в Єрусалимі та в краю Юдейськім, бажають щасливого миру. 2 Нехай Бог благословить вас добром і згадає союз з Авраамом, Ісааком та Яковом, своїми вірними слугами. 3 Нехай він дасть вам усім серце почитати його та чинити його волю великодушно й добровільно. 4 Нехай відкриє ваше серце для закону свого та для своїх заповідей і нехай дасть вам мир. 5 Нехай вислухає ваші молитви, примириться з вами та й не покине вас у лиху годину. 6 Ось ми тут сьогодні молимося за вас. 7 За Царя Димитрія, 169-го року, ми, юдеї, вам писали: у скруті й у великому смутку, що наліг на нас цими роками, відколи Ясон зо своїми прибічниками, зрадивши святу землю й царство, 8 підпалив двері в храмі й розлив кров невинну, – ми молились до Господа й були вислухані. Ми принесли тоді жертву й офіру з питльованої муки, засвітили ліхтарі й виклали хліби. 9 І нині ми вам пишемо, щоб ви святкували дні Кучок у місяці Кіслеві. Рік 188.» 10 «Ті, що живуть у Єрусалимі, та Юдеї, рада старших і Юда, Арістобулові, наставникові царя Птолемея, з роду помазаних священиків, і юдеям, що в Єгипті, привіт і поздоровлення! 11 Врятовані Богом від великих небезпек, ми вельми йому дякуємо як нашому вождеві в боротьбі проти царя. 12 Бо це він відкинув тих, що воювали проти святого міста. 13 Прибули бо в Персію, і князь із своїм військом, яке здавалось непереможним, був порубаний у храмі Нанеї, завдяки хитрості жерців Нанеї. 14 Антіох із своїми друзями прибув на те місце, немов би для того, щоб одружитися з богинею, а насправді, щоб захопити великий скарб як посаг. 15 Жерці храму Нанеї виставили той скарб, і коли Антіох з небагатьма ввійшов ув огорожу святині, вони, скоро він увійшов, замкнули храм, 16 відчинили в стелі потаємні двері й, кидаючи зверху камінням, забили князя і тих, що з ним були, і, розшматувавши їх на кусні та відтявши їм голови, кинули тим, що були зовні. 17 Нехай у всьому буде благословенний наш Бог, що видав на смерть нечестивих. 18 Маючи на думці святкувати двадцять п’ятого Кіслева очищення храму, ми вважали нашим обов’язком сповістити вас про це, щоб ви теж святкували Кучки й день появи вогню, тоді, як Неємія, відбудувавши храм і жертовник, приносив жертви. 19 Бо коли наших батьків виводили у Персію, тодішні священики взяли з жертовника вогню й потайки сховали в порожній сухий колодязь і там так добре скрили його, що місце нікому не було відоме. 20 А як минуло доволі часу, коли то було Богові вгодно, висланий перським царем Неємія звелів потемкам тих священиків, які сховали вогонь, розшукати його. Та як ці донесли нам, що не знайшли вогню, лише якусь масну воду, тоді він казав їм зачерпнути її і принести до себе. 21 І коли для жертв усе було готове, Неємія звелів священикам обризкати тією водою дрова й те, що лежало на них. 22 Коли вони так зробили, й сонце, що перед тим було сховане за хмарами, через якийсь час знову засяяло, зайнявся вогонь великий, так що всі здивувались. 23 І тоді, коли горіли жертви, священики молилися, а зо священиками ввесь народ. Йонатан починав, а за ним інші промовляли разом з Неємією. 24 Молитва ж була така: Господи, Господи, Боже, Творче всього, страшний, могутній, справедливий, милосердний і єдиний Царю та благодітелю, 25 єдиний подателю, єдиний справедливий і Вседержителю, вічний, що спасаєш Ізраїля з усякого зла, що вибрав єси наших батьків і освятив їх, 26 прийми цю жертву за ввесь народ твій Ізраїля; бережи твоє спадкоємство й освяти його. 27 Збери наших розсіяних; визволь тих, що в рабстві між народами; зглянься над упослідженими й поневіреними, і нехай народи знають, що ти – Бог наш. 28 Покарай тих, що гноблять нас і поневіряють нами в своїй гордині. 29. Пересели народ твій у твоє святе місце, як це Мойсей був сказав. 30 В той час священики співали гимни. 31 А коли жертви згоріли, Неємія звелів облити велике каміння водою, яка залишилась. 32 Як це зробили, загорілося полум’я, що його поглинула ясність, яка засяяла від жертовника. 33 Коли це стало явним, і перському цареві оповіли, що на тому місці, де виселені священики були сховали вогонь, з’явилась вода, якою Неємія з товаришами очистили приналежне до жертви, 34 тоді цар, огородив те місце, розслідив справу й об’явив його святим. 35 Він приймав і роздавав силу дарунків тим, що їм хотів показати свою прихильність. 36 Товариші Неємії назвали ту воду нефтоар, що означає очищення, однак загально називають її нефтай.»

2. Єремія ховає кивот та інші предмети культу 1-18; передмова автора 19-32

1 «У відписах (спогадів) знаходять, що пророк Єремія звелів переселенцям узяти вогню, як це було зазначено 2 і як він наказав переселенцям, давши закон їм, не забувати заповідей Божих і не давати звести себе думками, дивившися на золотих та срібних ідолів та на всю красу, що навколо них. 3 І разом з подібними порадами він їх заохочував не віддаляти закону від свого серця. 4 А було в тому письмі, що пророк, за даним йому об’явленням, повелів узяти з собою намет і кивот, коли він був вийшов на гору, звідки Мойсей, піднявшись, бачив Божу спадщину. 5 Прийшовши туди, він знайшов там житло, схоже на печеру, і вніс туди намет, кивот і жертовник кадильний та й забив двері. 6 Дехто з тих, що були його супроводжували, приступили, щоб позначити дорогу, та не могли її знайти. 7 Довідавшись про це, Єремія почав їм дорікати, кажучи: Те місце буде невідомим, аж поки Бог не збере свого народу й не змилується над ним. 8 Тоді Господь знову покаже ті предмети, й буде видно славу Господню і хмару, як вона з’явилась була за Мойсея і за Соломона, коли він просив, щоб храм був посвячений велично. – 9 Далі оповідалося, як він у своїй мудрості приніс жертву посвячення і викінчення храму; 10 і як Мойсей молився був до Господа, і зійшов огонь з неба та й спалив жертви, так і Соломон помолився, і вогонь, спустившись із неба, пожер всепалення. 11 Мойсей сказав: Тому що жертву за гріх не спожито, тим то й знищено її. 12 Так само й Соломон робив 8 днів. 13 Про ці самі події оповідалося теж у літописах і спогадах Неємії, а також і про те, як він заклав книгозбірню, в якій зібрав книги про царів, пророків і про Давида, та царські листи про приноси. 14 Юда теж зібрав усі книги, що були розкинені з-за війни, що нам нагодилась; тепер вони в нас. 15 Якщо ви їх потребуєте, пришліть до нас людей, щоб вони принесли вам їх. 16 Заміряючи святкувати очищення (храму), ми написали вам про це. Ви, отже, зробите добре, коли святкуватимете ці дні. 17 Бог же спас увесь народ свій та віддав назад усім спадщину, царську владу, священство й храм, 18 як обіцяв він своїм законом, той Бог, – ми надіємося на Бога, – скоро змилується над нами і збере нас із піднебесної у святе місце, бо він нас визволив з великих бід і храм очистив.» 19 Події, що відбулися за Юди Макавея та його братів, – очищення великого храму, посвячення жертовника, 20 також війни проти Антіоха Епіфана та проти його сина Евпатора, 21 об’явлення, що було з неба для тих, хто шляхетно та ревно боролися за юдейство, так що хоч їх і мало було, а все ж таки відвоювали ввесь край, прогнали варварські орди; 22 славетний на ввесь світ храм назад забрали, звільнили місто; закони, що мали бути скасовані, вони знову поновили; Господь бо своєю великою доброзичливістю був милосердний до них, – 23 усе те, про що оповів Ясон Киренейський у п’ятьох книгах, спробуємо скоротити в одну. 24 Бачивши тьму-тьменну чисел і трудність для тих, хто схоче цілковито віддатись оповіданням тієї історії, з огляду на велику кількість матеріялу, 25 ми старалися дати душевне задоволення тим, що захочуть їх читати, легкість тим, хто волітимуть затримати їх у пам’яті, а користь тим усім, кому потрапить у руки ця книга. 26 Нам же, що взяли на себе тяжкий труд цього скорочення, праця була нелегка, коштувала поту й безсонних ночей. 27 Так само, як не легко і тому, хто справляє бенкет і старається задовольнити інших. Однак, щоб зробити приємність багатьом, ми радо візьмемо на себе цей важкий труд, 28 а, полишивши авторові точне оповідання кожної події, самі будемо старатися стисло окреслити скорочення. 29. Бо як воно є з будівничим дому нового, який має дбати про цілу будову, і як той, що забирається малювати чи прикрашувати, дбає тільки про те, що необхідне для оздоби, так теж є, здається мені, і з нами. 30 Заходити в глибину питань, підходити до них з усіх боків, вивчати їх подробиці – це справа первоавтора; 31 а шукати стислости в оповіданні, уникати повного оповідання про події, – в цьому слід лишити волю тому, хто коротко переповідає події. 32 Почнім, отже, нашу повість, не додаючи нічого більше до того, про що ми вже сказали: бо воно направду було б і нерозумним розписуватися довго перед писанням історії, саму ж історію скорочувати.