Книга Псалмів 104-106
104. (103) Хвала Богові Творцеві
1 Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, великий єси вельми! Ти одягнувсь величчю й красою, 2 ти світлом, наче ризою, покрився. Ти розіп’яв, неначе намет, небо. 3 Ти збудував твої горниці в водах. Із хмар србі робиш колісницю, ходиш на крилах вітру. 4 Вітри своїми посланцями учиняєш, полум’я вогненне – слугами своїми. 5 Ти заснував землю на її підвалинах – не захитається по віки вічні. 6 Безоднею, немов одежею, покрив її, понад горами стали води. 7 Перед погрозою твоєю вони втікали, перед голосом грому твого тремтіли. 8 Звелися гори, зійшли долини до місця, що ти їм призначив. 9 Поставив їм границю, якої не перейдуть, щоб знову покрити землю. 10 Джерела посилаєш у ріки, які течуть проміж горами. 11 Усю звірину, що в полі, вони напувають, дикі осли там гасять свою спрагу. 12 Над ними кублиться небесне птаство з-поміж гілляк дає свій голос. 13 Ти напуваєш гори з твоїх горниць, земля насичується плодом діл твоїх 14 Вирощуєш траву для скоту, зела – на вжиток людям; щоб хліб із землі добували: 15 вино, що серце людське звеселяє олію, щоб від неї ясніло обличчя, і хліб, що скріплює серце людське. 16 Насичуються дерева Господні, кедри ливанські, що посадив їх. 17 На них гніздяться птиці; бусли – на кипарисах їхнє житло. 18 Високі гори для кіз диких, скелі – для борсуків притулок. 19 Ти створив місяць, щоб значити пори; сонце знає свій захід. 20 Наводиш темряву, і ніч надходить, що в ній ворушаться усі звірі дібровні. 21 Левенята рикають за здобиччю своєю, поживи від Бога собі просять. 22 Ховаються, як тільки зійде сонце, лягають у своїх барлогах. 23 Виходить чоловік до свого діла й до своєї праці аж до вечора. 24 Яка їх, твоїх діл, Господи, сила! У мудрості усе ти створив, – повна земля твоїх створінь. 25 Ось море велике, прешироке, у ньому плазунів безліку, звірів малих і великих. 26 Там кораблі проходять, є і Левіятан, котрого ти створив, щоб ним бавитися. 27 Усі вони від тебе дожидають, щоб дав їм у свій час поживу. 28 Коли даєш їм, вони її збирають, як розтулюєш твою руку, вони насичуються благом. 29. Вони бентежаться, коли ховаєш вид твій; як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються в свій порох. 30 Зішлеш твій дух, – вони оживають і ти відновлюєш лице землі. 31 Нехай слава Господня буде повіки нехай Господь радіє творами своїми; 32 спогляне він на землю, і вона стрясається, торкнеться гір, – вони димують. 33 Я буду Господеві співати поки життя мого, псалми співатиму, скільки буду жити. 34 Хай буде приємна йому моя пісня; у Господі я веселитимусь. 35 Хай грішники з землі щезнуть, і беззаконних більше хай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!
105. (104) Заклик хвалити Бога 1-7; історія патріярхів 8-45
1 Хваліте Господа, взивайте його ім’я, звіщайте між народами його учинки. 2 Співайте йому, псалми йому співайте, розповідайте про всі його діла чудесні. 3 Хвалітеся його святим ім’ям, хай радується серце тих, що Господа шукають. 4 Шукайте Господа і його силу, Шукайте його обличчя завжди. 5 Згадайте його чуда, що він зробив був; дива його й вироки уст його. 6 Потомки Авраама, слуги його, діти Якова, його вибранці! 7 Він Господь, Бог наш; суди його – на всю землю. 8 Він вічно пам’ятає про союз свій, слово, що заповідав на тисячу родів, 9 союз, що уклав з Авраамом, і свою клятву Ісаакові, 10 що він установив для Якова законом і для Ізраїля союзом вічним, 11 кажучи: «Тобі я дам Ханаан-землю як частку вашого спадкоємства.» 12 Як їх була маленька жменька, мало, та ще й були чужими в тій країні 13 і мандрували від народу до народу, від одного царства до іншого народу, – 14 не допустив нікому їх гнобити і за них картав царів: 15 «Не доторкайтеся моїх помазаників і не робіть зла моїм пророкам!» 16 Навів на землю голод, зламав усю їхню підпору, їхній хліб. 17 Послав був перед ними чоловіка, у рабство був проданий Йосиф. 18 У диби закували йому ноги, повісили йому на шию залізні пута, 19 аж поки не здійснилось його слово, – випробував його глагол Господній. 20 Послав цар і випустив його на волю; володар народів дав йому свободу. 21 Настановив його господарем над своїм домом та управителем над усім своїм маєтком, 22 щоб він князів його зобов’язував за своєю волею, його старших навчав мудрости. 23 От і ввійшов Ізраїль у Єгипет, Яків почав жити в землі Хама. 24 Розмножив він народ свій вельми, він їх зробив сильнішими від ворогів їхніх. 25 Перевернув їхнє серце, щоб зненавиділи люд його, щоб коїли слугам його лукавства. 26 Тоді послав Мойсея, слугу свого, Арона, що собі вибрав. 27 Вони появляли поміж ними його дивні знаки і чудеса у землі Хама. 28 Він наслав темряву, і потемніло, але вони спротивилися його слову. 29. Перетворив на кров їхні води і виморив їхню рибу. 30 Від жаб у їхній країні закишіло, були вони й у самих царських покоях. 31 Сказав, і роями взялися мухи, і комарі всю їхню країну вкрили. 32 Замість дощу – дав град їм, вогонь палючий на їхню землю. 33 Побив їхній виноград, смоковниці їхні; і деревину поламав у їхній країні. 34 Сказав, – і сарана злетіла, і гусені без ліку, 35 що з’їла всю траву у їхній країні, плоди на їхній землі пожерла. 36 Він вибив усіх їхніх первородних у країні, первенців повної родючої їхньої сили. 37 І випровадив їх із золотом та сріблом, і не було між племенами їхніми хисткого. 38 Зрадів Єгипет, коли ті вийшли, бо страх напав на нього перед ними. 39 Він простер хмару, неначе покривало, вогонь, щоб уночі світити. 40 Просили, і перепелиць зіслав їм, і хлібом з неба наситив їх. 41 Розколов землю, і ринули води, рікою потекли в пустині. 42 Згадав бо своє святе слово до Авраама, слуги свого. 43 Випровадив із радістю народ свій і з торжеством – своїх вибранців. 44 Дав їм землі поган, і вони напрацьованим заволоділи, 45 щоб його заповідей пильнувати і зберігати його закони. Алилуя.
106. (105) Хваліте Господа: 1-5; свідчення про невірність народу 6-43; гнів і помилування 44-48
1 Алилуя. Хваліте Господа, бо добрий, бо милість його повіки.
2 Хто може розповісти про подвиги Господні, усю славу його розголосити? 3 Щасливий, хто пильнує право й увесь час творить справедливість! 4 Згадай, о Господи, про мене у благоволінні до народу твого! Навідайся з твоєю допомогою до мене, 5 щоб я міг бачити твоїх вибранців щастя, щоб міг радіти радістю твого народу, щоб міг хвалитися твоєю спадщиною. 6 Ми згрішили з нашими батьками, провинилися, вчинили беззаконня. 7 Батьки наші в Єгипті на чуда твої не вважали, не пам’ятали про численні твої добродійства і збунтувалися проти Всевишнього над Червоним морем. 8 А все ж таки він спас їх імени свого ради, щоб появити свою силу. 9 Він погрозив Червоному морю, і воно висхло, і перевів їх через безодню. 10 Він з руки ненависника врятував їх, і визволив їх з руки ворога; 11 противників же їх покрили води, ані один з них не лишився. 12 Тоді вони повірили його словам і хвалу йому заспівали. 13 Незабаром вони діла його забули, поради його не чекали. 14 І запалали жадобою в пустині, і заходилися спокушувати Бога на безлюдді. 15 І дав він їм, чого вони бажали, але наслав сухоти в їхню душу. 16 І почали заздрити Мойсеєві в таборі й Аронові, Господньому святому. 17 Розсілася земля й поглинула Датана і покрила зграю Авірама. 18 І запалав огонь у їхній зграї, і полум’я спалило беззаконних. 19 Бичка зробили під Хоривом і вилитому бовванові поклонялись 20 І заміняли свою Славу на бика подобу, що траву їсть. 21 Забули Бога, Спаса свого, що вчинив великі подвиги в Єгипті, 22 діла предивні в землі Хама, страшенні – над Червоним морем. 23 Вже говорив про те, щоб їх запропастити, якби Мойсей, його вибранець, не став йому навпроти на проломі, щоб відвернути його гнів, щоб він їх не знищив. 24 І погордували розкішною землею, не йняли віри його слову. 25 І ремствували у своїх наметах, і на Господній голос не зважали. 26 І він, піднявши руку, їм поклявся, що трупом їх покладе в пустині 27 і між народами розсіє їхнє потомство, самих же їх розвіє геть по землях. 28 Злигалися і з Ваал-Пеором і їли жертви мертвих. 29. Роздратували його вчинками своїми, і впала на них кара. 30 Тоді устав Пінхас і вчинив розправу, і кара припинилась. 31 І полічено йому це за заслугу по всі роди, по віки вічні. 32 І розгнівали його над Меріва-водами, і через них дізнав і Мойсей лиха. 33 Вони бо так допекли його серцю, що в нього вирвалося з уст необачне слово. 34 Вони не знищили народів, про котрих говорив Господь їм, 35 але з поганами змішались і навчились, як вони, чинити. 36 Узяли служити їхнім божищам, що стали для них петлею. 37 Синів своїх і дочок рідних, жертвували демонам. 38 І проливали кров невинну, кров синів і дочок рідних, що жертвували божищам ханаанським. І осквернилася земля від крови, 39 і опоганилася вчинками їхніми, і блудними ділами їхніми. 40 І скипів гнів Господень на народ свій, і він свою спадщину зненавидів. 41 Він видав їх поганам у руки, їхні ненависники запанували ними. 42 І їх гнітили вороги їхні, і вони були підбиті під їхню руку. 43 Багато разів він визволяв їх, вони ж усе бунтувались думкою своєю і падали глибоко за свої провини. 44 Та він ізглянувся над їхньою бідою, коли почув був їхні благання. 45 Згадав він їм союз свій із ними і змилувався у своїм великім милосерді. 46 Він зробив так, що вони знайшли милосердя у всіх, що їх забрали в полон. 47 Спаси нас, Господи, наш Боже; збери нас із-між народів, щоб прославляти твоє святе ім’я і величатися твоєю похвалою. 48 Благословен Господь, Бог Ізраїля, по віки вічні! І нехай увесь народ скаже: «Амінь!» Алилуя!