Євангелія від Йоана 7,8

7. Свято Кучок у Єрусалимі 1-13; Ісус навчає у храмі 14-31; намагання старшини ув’язнити Ісуса 32-53

1 І по тому ходив Ісус Галилеєю; він не хотів більше ходити Юдеєю, бо юдеї бажали убити його. 2 Наближалося ж юдейське свято Кучок. 3 Отож мовили до нього брати його: «Йди таки в Юдею звідсіль: нехай і учні твої побачать діла, що їх ти робиш. 4 Ніхто бо не чинить нічого тайно, коли сам явним бути бажає. Якщо ти таке робиш, то і яви себе світові.» 5 Навіть і брати його, отже, не вірували в нього! 6 Тоді Ісус відказав їм: «Ще мій час не надійшов, для вас же пора – завжди готова. 7 Не може світ вас ненавидіти, – а мене він ненавидить, бо я свідчу проти нього, що діла його лихі. 8 Тож ідіте ви на свято. Я на свято тепер не піду, бо не сповнився ще час мій.» 9 Мовивши так до них, залишився у Галилеї. 10 Та коли брати його пішли на свято, то й він так само пішов, однак не явно, а наче потай. 11 Юдеї ж шукали його на святі, питалися: «Де він?» 12 І говорили багато про нього люди між собою: одні твердили, що він добрий, а інші відказували: Ні, – він лише народ туманить. 13 Однак ніхто не говорив про нього явно – зо страху перед юдеями. 14 А як уже настала середина свята, увійшов Ісус у храм і почав навчати. 15 І дивувались юдеї, примовлявши: «Як він знає Писання, не вчившися.» 16 А Ісус озвався і мовив до них: «Моя наука не моя, а того, хто послав мене. 17 Якщо хтось бажає його волю чинити, то і взнає він, чи наука ота від Бога, а чи я промовляю сам від себе. 18 Хто говорить сам від себе, той слави власної шукає. Хто ж того слави шукає, який послав його, той правдивий, і немає неправди в ньому. 19 Хіба не дав вам Мойсей закону? А ніхто з вас закон не виконує! Чого бажаєте мене вбити?» 20 Озвався народ: «Чи ти навіжений? Хто тебе вбити бажає?» 21 А Ісус їм у відповідь: «Одне зробив я діло, і ви всі дивуєтесь. 22 Тим то дав вам Мойсей обрізання, – воно й не від Мойсея, лише від предків, – і ви обрізуєте чоловіка в суботу. 23 Чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був закон Мойсея порушений, – ви ж нарікаєте на мене, що я в суботу цілу людину здоровою вчинив! 24 Не судіте з вигляду зовнішнього – судіте справедливим судом!» 25 Казали отож деякі з єрусалимлян: «Чи не той це, що бажають його вбити? 26 Ось він говорить явно, і йому нічого не кажуть. Невже старшина і справді визнала, що він Христос? 27 Та ми про нього знаємо, звідкіля він. А Христос коли прийде, то ніхто не знатиме, звідки він.» 28 Отож Ісус промовив голосно, навчаючи у святині: «І мене знаєте, і знаєте, звідкіля я. Однак прийшов я не від себе самого, правдивий же той, хто послав мене, – а того ви не знаєте. 29. Я ж його знаю, бо я від нього, і він мене послав.» 30 Тим то й хотіли вони схопити його. Та ніхто не наклав рук на нього – не настала бо ще його година. 31 Численні з народу увірували в нього і казали: «Невже Христос, коли прийде, то більше чудес чинитиме, аніж цей учинив?» 32 Зачули фарисеї, що народ отак гомонів про нього, тож первосвященики й фарисеї вислали слуг, щоб його схопити. 33 Тоді Ісус промовив: «Ще трохи часу я з вами – і піду до того, хто мене послав. 34 Шукатимете мене – і не знайдете. І де я буду – не зможете прийти.» 35 Юдеї ж говорили між собою: «Куди то він хоче податися, що ми і не знайдемо його? Чи не до отих розсіяних між греками волить іти ще й греків навчати? 36 Що він отим словом сказати хотів: Шукатимете мене, і не знайдете, і де я буду, не зможете прийти?» 37 Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є! 38 Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!» 39 Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений. 40 Численні ж з народу, вчувши ті слова, казали: «Він дійсно пророк.» 41 Інші ж: «Він – Христос.» Ще інші: «Чи з Галилеї Христос прийде? 42 Хіба в Писанні не сказано, ще з роду Давидового Христос прийде, з села Вифлеєму, звідки був Давид?» 43 І роздор виник із-за нього серед народу. 44 Бажали і схопити його деякі, та ніхто не наклав рук на нього. 45 Повернулись, отже, слуги до первосвящеників та фарисеїв, а ті питають їх: «Чому не привели його?» 46 Слуги ж відказують: «Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить.» 47 Фарисеї ж: «Чи й не ви дали себе звести? 48 Невже хтось із старшини або фарисеїв увірував у нього? 49 Та проклятий той народ, що закону не знає!» 50 Але озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, а був же один з них: 51 «Чи дозволяє наш закон засуджувати чоловіка, не вислухавши його спершу та й не довідавшися, що він робить?» 52 Ті ж йому: «Чи і ти з Галилеї? Розвідайся, то й побачиш: з Галилеї пророк не приходить.» 53 І розійшлися кожен до свого дому.

8. Ісус прощає чужоложниці 1-11; Ісус – світло світу 12-20; Ісус – предвічний Син Божий 21-59

1 Подавсь Ісус на Оливну гору. 2 Та вдосвіта знову прибув до храму, й усі люди посходились до нього; він же, сівши, навчав їх. 3 І привели тоді книжники і фарисеї до нього жінку, спійману на перелюбі, поставили її посередині, 4 і кажуть до нього: «Учителю, жінку оцю спіймано саме на перелюбнім вчинку. 5 Каменувати отаких приписав нам Мойсей у законі. Що ж ти на те?» 6 Іспитували вони його, казавши так, – щоб мати чим оскаржити його. А Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі. 7 А що вони наполягали та допитувалися в нього, то він підвівсь і каже до них: «Хто з вас без гріха, – нехай перший кидає у неї камінь!» 8 І знову нахилившись, писав по землі. 9 Почувши таке, почали вони виходити один по одному, почавши з щонайстарших аж до останніх. І залишилися тільки Ісус та жінка, що стояла посередині. 10 Підвівсь Ісус, а нікого, крім жінки, не побачивши, мовить до неї: «Де ж вони, жінко, оті твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?» 11 «Ніхто, Господи», – відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши.» 12 І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я – світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.» 13 Отож і мовили до нього фарисеї: «Свідчиш сам за себе – неправдиве твоє свідоцтво.» 14 А Ісус їм відказує: «Хоч я і свідчу за себе сам, та свідоцтво моє правдиве, бо я знаю, звідкіля прийшов я і куди йду. Ви ж не знаєте, звідкіля приходжу і куди відходжу. 15 Ви судите за тілом – я не суджу нікого. 16 Коли я суджу, то суд мій правдивий, бо не сам я, а з Отцем, який послав мене. 17 Та й у законі вашім написано, що свідоцтво двох людей – правдиве. 18 Я свідчу про себе самого, – й Отець, який послав мене, про мене свідчить.» 19 Тоді вони сказали йому: «Де ж твій Отець?» Відрік Ісус: «Ані мене не знаєте, ані Отця мого. Якби знали ви мене, то й Отця мого теж знали б.» 20 Промовив він ті слова біля скарбниці, коли навчав у храмі. І ніхто його не схопив, бо не прийшла ще година його. 21 А й ще їм сказав: «Я відійду, а ви мене шукатимете та й помрете у грісі вашім. Куди я відійду, неспроможні ви прийти.» 22 Тож юдеї мовляли: «Може, він самого себе вб’є, коли ото каже: Куди я відійду, неспроможні ви прийти?» 23 І далі ще казав їм: «Ви здолу, я – згори. Ви з цього світу, я – не з цього світу. 24 Тим я і сказав вам: Помрете у гріхах ваших. Бо коли не увіруєте, що я – Сущий, помрете у ваших гріхах.» 25 Тоді вони йому: «Хто ж ти такий?» Ісус же їм відрік: «Споконвічний, як я і казав вам. 26 Багато чого маю я про вас сказати й осудити. Та той, хто послав мене, правдивий, і що я чув від нього, те й у світі говорю.» 27 А вони й не збагнули, що він про Отця їм говорив. 28 Тоді Ісус до них мовив: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я і що від себе не чиню нічого, але як навчав мене Отець мій, говорю, 29. і що той, хто послав мене, – зо мною Сущий. Не полишив він мене самого, бо я постійно те чиню, що довподоби йому.» 30 І коли говорив так, численні увірували в нього. 31 І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в нього: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми 32 і спізнаєте правду, і правда визволить вас.» 33 Ті йому й відказали: «Потомки ми Авраамові й не були ми ніколи невольниками ні в кого. Чого ж говориш: Визволитеся, мовляв?» 34 Ісус же їм: «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить – гріха невольник! 35 Невольник не перебуває в домі повсякчас – повсякчас перебуває син. 36 Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільні. 37 Знаю, що Авраамові ви по-томки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці. 38 Переказую я те, що бачив в Отця мого, а ви те робите, що чули у вашого батька.» 39 Ті йому мовили у відповідь: «Авраам наш батько.» Каже ж їм Ісус: «Були б ви дітьми Авраамовими – чинили б ви діла Авраамові. 40 Та ось тепер бажаєте вбити мене, чоловіка, який вам правду сказав, ту, що її від Бога вчув. Не робив так Авраам. 41 Ви чините діла вашого батька.» «Ми не з розпусти вродились, – кажуть йому ті; один лише Отець у нас: Бог.» 42 А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене. 43 Чого ж не розумієте, що я кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні. 44 Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі. 45 Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите. 46 Хто з вас може довести гріх мені? То чого, коли я правду кажу, ви мені не вірите? 47 Хто від Бога, той слухає слова Божі. Ви ж тому й не слухаєте, бо ви не від Бога.» 48 Озвались юдеї, і сказали йому: «Чи неправильно ми кажемо, що самарянин єси ще й навіжений?» 49 Відповів Ісус: «Не навіжений я, а шаную Отця мого; ви ж – зневажаєте мене. 50 Слави для себе я не шукаю. Є – хто шукає і судить. 51 Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.» 52 А юдеї йому: «Аж тепер ми збагнули, що ти таки навіжений. Авраам помер, і пророки, а ти твердиш: Хто берегтиме моє слово, той смерти не зазнає повіки. 53 Невже більший ти, ніж Авраам, наш батько, який помер? А й пророки померли. Кого ти з себе робиш?» 54 Ісус відрік: «Якщо я самого себе прославляю, слава моя – ніщо. Отець же мій, про якого кажете: Він Бог наш, – той мене прославляє. 55 Та ви його не спізнали, я ж знаю його. І коли сказав би я, що не знаю його, був би і я такий, як ви, неправдомовець. Та я його знаю і бережу його слово. 56 Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій – і звидів, і втішився.» 57 Юдеї ж йому: «Ще й п’ятдесят років нема тобі, а ти Авраама бачив?» 58 І сказав їм Ісус: «Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я є.» 59 І вхопили каміння, щоб кинути на нього, – та Ісус перейшов посеред них і полишив храм.