Євангелія від Йоана 9,10
9. Чудесне оздоровлення сліповродженого 1-41
1 Переходивши, побачив Ісус чоловіка, зроду сліпого. 2 Запитали його, отже, учні його: «Учителю, хто згрішив? Він – чи батьки його, що сліпим він уродився?» 3 «Ані він не згрішив, ані батьки його, – відказав Ісус, – але щоб ділам Божим виявитись на ньому! 4, Поки дня, маємо виконувати діла того, хто послав мене, – бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти. 5 І поки я у світі – я світло світу.» 6 Сказавши те, сплюнув на землю, спого-товив слиною глей і помастив глеєм очі сліпому. 7 До нього ж сказав: «Іди, вмийся в купелі Силоамській», – що у перекладі означає: «Зісланій». Отож подався той, умився – і повернувся зрячим! 8 Сусіди ж і ті, що бачили його раніше сліпим, заговорили: «Чи то ж не той, який ото все сидів – жебрачив?» 9 Одні казали: То він, – інші: Ні, лиш подібний до нього. Він же каже: «Це я!» 10 Тож питались його: «Як воно так, що прозріли твої очі?» 11 А він: «Чоловік, що Ісусом звуть його, споготовив глей, очі мені помастив та й мовив: Піди до Силоаму, вмийся. Я пішов, умився – і прозрів.» 12 Вони його тоді питають: «Де він?» – «Не знаю», каже той. 13 Тож ведуть того, хто сліпий був, до фарисеїв. 14 Було ж у суботу, коли то Ісус споготовив глею і відкрив йому очі. 15 То й фарисеї спитали його, як він прозрів. А він їм: «Глею поклав мені на очі, я вмився, й ось бачу.» 16 Деякі з фарисеїв твердили: «Не від Бога цей чоловік, бо суботи не дотримує.» Інші мовили: «Чи може ж грішний чоловік отакі чудеса чинити?» Отож суперечка була серед них. 17 І знову сліпому кажуть: «А ти що про нього кажеш – про те, що очі тобі відкрив?» Одрікає: «Пророк він.» 18 Проте юдеї щодо нього не вірили, що був він сліпий і прозрів, – аж поки не закликали батьків отого прозрілого. 19 Спитали їх: «Чи то ваш син, про котрого кажете, що сліпим він уродився? А тепер як же він бачить?» 20 Батьки його і відказали, мовивши: «Знаємо, що то наш син, і що сліпим він був уродився. 21 А як він тепер бачить – не знаємо, і хто відкрив йому очі – не відаємо. Спитайте самого: він дорослий, сам про себе скаже.» 22 Так батьки його казали, бо юдеїв страхалися: юдеї бо вже були домовилися, щоб виключити кожного з синагоги, хто Христом його визнаватиме. 23 Тим то батьки його й казали: Дорослий він, – самого спитайте. 24 Отож удруге закликали чоловіка, що сліпим був, та й кажуть йому: «Богові славу воздай! Ми знаємо, що той чоловік – грішник.» 25 «Чи грішник він, – озвався він, – я не знаю. Знаю одне: був я сліпим, а тепер бачу.» 26 Вони ж йому на те знов: «Що він таке тобі сподіяв? Як він очі тобі відкрив?» 27 Той їм відказує: «Я вже вам оповів, та ви не слухали. Навіщо іще чути хочете? Чи, може, і ви його учнями бажаєте стати?» 28 Ті з лайкою накинулись на нього, і сказали: «Ти його учень! Ми – Мойсеєві учні! 29. Ми знаємо: до Мойсея промовляв Бог. А цього не знаємо, звідкіля він.» 30 У відповідь чоловік сказав їм: «Ось воно, власне, і дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, а він мені очі відкрив. 31 Ми знаємо, що Бог не вислухує грішників, коли ж хтось побожний і його волю чинить – ось того він вислухує! 32 Нечувано одвіку, щоб хтонебудь відкрив очі сліповродженому. 33 Був би він не від Бога – нічого не спроможен би був зробити!» 34 Озвались і сказали йому: «Ти ввесь у гріхах уродився, а нас навчаєш?» І прогнали його геть. 35 Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, отож, зустрівши його, промовив до нього: «Віруєш у Чоловічого Сина?» 36 А той: «А хто він, Господи, щоб я вірував у нього?» 37 Ісус же йому: «Ти бачив його; він – той, хто говорить з тобою.» 38 Тоді той і сказав: «Вірую, Господи!» – і поклонився йому. 39 І мовив Ісус: «На суд у цей світ прийшов я: щоб ті, які не бачать, бачили, а ті, які бачать, – сліпими стали.» 40 Почули те деякі з фарисеїв, що були при ньому, і кажуть йому: «Невже і ми сліпі?» 41 А Ісус їм: «Були б ви сліпі – не мали б ви гріха. Але що кажете: Ми бачимо, – то і гріх ваш зостається.»
10. Ісус – добрий пастир 1-21; на святі Обновлення храму Ісус об’являє себе Сином Божим 22-30; юдеї хочуть Ісуса каменувати 31-42
1 «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, – злодюга той, розбійник! 2 Хто ж увіходить дверима, той вівцям – вівчар. 3 Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім’я, і виводить їх. 4 А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають. 5 Не підуть за чужим вони – втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.» 6 Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм. 7 Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я – двері для овець. 8 Усі, скільки їх передо мною прийшло, – злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх. 9 Я – двері. Хто ввійде крізь мене – спасеться. Увійде він, вийде – і знайде пасовисько! 10 Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали. 11 Я – добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе. 12 Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, – бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує. 13 Бо він – наймит і не турбується вівцями. 14 Я ж – добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають. 15 Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець. 16 Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, – і буде одне стадо й один пастир! 17 За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти. 18 Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.» 19 Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів. 20 Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з’їхав. Навіщо його слухаєте?» 21 Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?» 22 Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була. 23 Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком. 24 Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!» 25 Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім’я Отця мого, – вони свідчать за мене. 26 Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець. 27 Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують, 28 і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх. 29. Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого! 30 Я і Отець – одно.» 31 Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його. 32 Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?» 33 А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але – за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!» 34 Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви – боги? 35 Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, – а Писання годі усунути! – 36 то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, – бо я сказав, що я – Син Божий? 37 Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого! 38 Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.» 39 І знову бажали вони його схопити, та уник він їхніх рук. 40 І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Йоан спершу христив, – і перебував там. 41 Багато людей посходилось до нього і казали: «Не вчинив Йоан ані одного чуда, та все, що Йоан говорив про нього, – була істина.» 42 І увірували у нього численні.