Проповідник 7,8

7. Правила життя 1-14; золота середина 15-18; вартість мудрости 19-22; мудрість людей обмежена 23-25; розбещена жінка 26-29

1 Ліпше добре ім’я, ніж дорога олія, і день смерти, ніж день народження. 2 Ліпше йти у дім, де плачуть, ніж у дім, де бенкетують, бо такий кінець кожного чоловіка, і живучий приймає це до серця. 3 Ліпше смуток від сміху, бо від смутного виду добрим стає серце. 4 Серце мудрого у домі смутку, серце ж дурня в домі радости. 5 Ліпше слухати догану мудрого, ніж пісні дурнів, 6 бо як тріскання тернини під казаном, так сміх дурного. Це теж марнота. 7 Насильство чинить мудрого дурним, а подарунки псують серце. 8 Ліпший кінець справи, ніж її початок. Ліпше покірний духом, ніж гордовитий. В біді чи гаразді – будь рівнодушний. 9 Не спішись до гніву духом, бо гнів гніздиться в серці дурнів. 10 Не кажи, що часи колишні були ліпші, ніж теперішні, бо то не мудрість піддала тобі це питання. 11 Ліпша мудрість, ніж спадщина: вона корисна тим, що бачать сонце. 12 Під захистом мудрости, як під захистом грошей; а перевага знання в тому, що мудрість дає життя тому, хто її має. 13, Розглянь уважно діло Боже: хто бо може випростати те, що він скривив? 14 У день щастя будь щасливий, а в день нещастя розважай: Бог однаково створив і цей і той, щоб ніхто не міг дійти, що буде після нього. 15 Усе я бачив за днів моєї марноти: і праведника, що у своїй праведності гине, і безбожника, що у своїй безбожності довгий вік тягне. 16 Не будь надмірно справедливим, ані занадто мудрим: чого б тобі себе губити? 17 Не будь надто злим, і не будь дурним: чого б тобі не у свій час вмирати? 18 Добре, коли триматимеш одне та й другого з рук не пустиш, бо хто боїться Бога, тому одне й друге поталанить. 19 Мудрість дає мудрому більше сили, ніж десять старшин у місті. 20 Нема на світі такого праведника, що чинить добро, ніколи не згрішивши. 21 Не вважай на кожне слово, що говорять, щоб не почути тобі часом, як власний твій слуга тебе проклинає. 22 Сам бо добре знаєш, як часто ти також проклинав інших. 23 Усього того я досвідчивсь мудрістю. Я мовив: Хочу бути мудрим! Та це було для мене недосяжне. 24 Далеко те, що було, глибоко, преглибоко – хто його знайде? 25 Я звернувся моїм серцем до того, щоб довідатись, вислідити й розшукати мудрість та розум; і я спізнав, що нечестивість є безумство і дурнота – божевілля. 26 І я дізнався, що жінка гіркіша від смерти, що її серце – тенета й петлі, а її руки – пута. Хто Богові вгоден, той вирветься від неї; а грішник ускочить у її руки. 27 От що знайшов я, каже Когелет, прикладаючи одне до одного, щоб знайти оцінку речей. 28 Її моя душа шукає й досі, та не находить: на тисячу знайшов я одного чоловіка, а жінки між усіма я не знайшов ні одної. 29. Лише оце, бач, ізнайшов я, що Бог сотворив людину прямодушною, вона ж стала шукати вигадок.

8. Послух владі 1-9; несправедливість на світі 10-17

1 Хто знає пояснення речей, як той мудрий? Мудрість людини освітлює її обличчя і відмінює суворість її виду. 2 Чини волю царя і це з-за присяги перед Богом. 3 Не квапся відійти від нього; в погану справу не втручайся, бо він що схоче, зробить. 4 Бо слово царя могутнє. Хто зважиться йому сказати: «Що чиниш?» 5 Хто береже наказ, той не дізнає лиха; серце мудрого час і суд розрізняє. 6 На всяку бо річ є час і суд, і лихо, що над чоловіком висить, тяжке, 7 бо він не знає, що буде; хто йому скаже, як воно настане? 8 Ніхто не має влади над вітром, щоб стримати його, і ніхто не має влади над днем смерти. Від бою відпустки немає, і зло не вирятує того, хто його коїть. 9 Усе це я бачив, прихиляючи увагу до всього, що діється під сонцем, у час, коли людина панує над людиною – їй на шкоду. 10 Бачив я далі, що грішників ховали, і вони входили до спочинку, а ті, що чесно чинили, відходили далеко від святого місця, і їх у місті забували. Це теж марнота. 11 Що вирок над лихим учинком не виконується швидко, тим то серце людське й повне бажання чинити зло. 12 І хоча б грішник сто раз чинив зло, і то довго, однак я знаю добре, що щасливі будуть ті, що бояться Бога, власне тому, що вони його бояться. 13 Безбожному ж не буде щастя, і мов тінь проминуть його дні, бо не боїться Бога. 14 Є й така марнота, що діється на землі: праведним стається те, що заслужили своїми вчинками безбожні, а безбожним трапляється те, що заслужили своїми вчинками праведні. Я сказав: І це теж марнота. 15 І я почав хвалити радість, бо нема щастя для чоловіка під сонцем, як їсти, пити й веселитись, і щоб це супроводжувало його при його праці за час його віку, який Бог дав йому під сонцем. 16 Коли я спрямував мій розум на те, щоб спізнати мудрість та щоб додивитись на справи, які діються на землі, – бо ні удень, ані вночі не бачать сну очі – 17 тоді побачив я, розглянувши всі діла Божі, що ніхто не може збагнути діл, які діються під сонцем. Як би чоловік не силкувався, не може їх дослідити. Та й мудрий теж, навіть коли думає, що знає, не може їх дослідити.