Євангелія від Матея 11,12
11. Посольство від Йоана Христителя 1-15; Ісус про сучасне йому покоління 16-19; провіщення горя тим містам, які залишилися байдужими супроти Божих чудес 20-24; благовість – явна для малих дітей 25-30
1 Коли Ісус скінчив настановляти дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати й проповідувати по містах їхніх. 2 Почувши у в’язниці йро діла Христові, Йоан послав його спитати через своїх учнів: 3 “Ти той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?” 4 У відповідь на це Ісус сказав їм: “Ідіть і сповістіть Йоана про те, що чуєте й бачите: 5 Сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується Добра Новина. 6 Щасливий, хто через мене не спотикнеться.” 7 Тоді, як ті відходили, Ісус почав говорити людям про Йоана: “На що ви вийшли подивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер? 8 На що ж вийшли подивитись? На чоловіка, одягненого в одежу м’яку? Таж ті, що носять м’яку одежу, сидять у царських палацах. 9 Чого ж тоді вийшли? Побачити пророка? Так, кажу вам, і більше, як пророка. 10 Це той, що про нього написано: Ось я посилаю мого посланця перед тобою, що приготує тобі дорогу перед тобою. 11 Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Христителя; однак найменший у Небеснім Царстві більший від нього. 12 Від часів Йоана Христителя і понині Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його. 13 Усі бо пророки й закон пророкували до Йоана. 14 І коли хочете знати – він є Ілля, що має прийти. 15 Хто має вуха, нехай слухає. 16 До кого б мені прирівняти рід цей? Він подібний до дитинчат, які сидять на майданах та вигукують до інших, 17 кажучи: Ми вам на сопілці грали, та ви не танцювали; ми жалобної вам співали, та ви не били себе в груди. – 18 Прийшов бо був Йоан, що не їв, не пив, і вони кажуть: Він біса має. 19 Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п’є, і вони кажуть: Оцей чоловік ненажера й винопивець, приятель митарів і грішників! І виправдалась мудрість власними ділами.” 20 Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше його чуд, за те, що не покаялися. 21 “Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби чуда, що в вас відбулися, сталися в Тирі й Сидоні, вони б давно покаялись у волосяниці та в попелі. 22 Тому кажу вам: Тирові й Сидонові судного дня легше буде, ніж вам. 23 Та й ти, Капернауме, чи піднесешся попід небеса? – Аж до аду зійдеш! Бо якби чуда, які в тебе відбулися, сталися в Содомі, він лишився б аж досі. 24 Тому кажу вам: Землі Содомській легше буде судного дня, ніж тобі.” 25 Тоді ж Ісус заговорив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам. 26 Так, Отче: бо так тобі було довподоби. 27 Все передане Мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити. 28 Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. 29. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. 30 Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.”
12. Апостоли зривають колосся в суботу 1-8; оздоровлення сухорукого 9-14; здійснення пророцтва Ісаї 15-21; Ісус та Велзевул 22-32; слова – свідок серця 33-37; знак Нони 38-42; нечистий дух й-45; правдива родина Ісусова 46-50 1 Того часу Ісус проходив ланами в суботу. Учні ж його, зголоднілі, заходилися рвати колосся і їсти. 2 Побачили це фарисеї і кажуть до нього: “Он твої учні роблять те, чого не можна робити в суботу”. 3 Він відповів їм: “Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів був він і ті, що були з ним? 4 Як ото він увійшов у .дім Божий і спожив хліби покладання, яких, за винятком самих священиків, не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, 5 Або хіба ви не читали в законі, як священики в суботу порушують у храмі суботу й провини не мають? 6 Я ж: кажу вам, що тут більше, ніж храм. 7 Якби ви зрозуміли, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви, – ви б безвинних не осудили. 8 Бо Син Чоловічий – Господь і суботи.” 9 Звідти пішов Ісус в їхню синагогу. 10 А був там чоловік з сухою рукою. І вони питають його: “Чи можна зціляти в суботу?”, – щоб його обвинуватити. 11 Він же до них каже: “Чи є якийсь між вами, що, мавши одну вівцю, не візьме її і не витягне, коли вона впаде в суботу в яму? 12 А скільки ж: чоловік над вівцю вартісніший! Тим то й в суботу можна добро чинити.” 13 Тоді сказав до чоловіка: “Простягни твою руку!” Простягнув той, і вона стала здорова, як і друга. 14 А фарисеї вийшли звідти й радили на нього раду, щоб його погубити. 15 Довідавшись про це, Ісус пішов геть звідси. Слідом за ним пішла сила народу: він оздоровив їх усіх, 16 але суворо наказав їм його не виявляти, 17 щоб збулося сказане Ісаєю пророком: 18 “Ось мій слуга, якого я вибрав, улюблений мій, що його душа моя собі вподобала. Я покладу на нього духа мого, і він звіщатиме поганам .правосуддя. 19 Він не буде ні змагатися, ні кричати і голосу його ніхто не буде чути на майданах. 20 Він очеретини надломаної не доломить і гнота тліючого не загасить, аж поки не доведе право до перемоги. 21 На його ім’я будуть надіятися погани.” 22 Тоді приведено до нього біснуватого, сліпого та німого, і він зцілив його, так що німий і розмовляв і бачив. 23 І здивувалися всі люди й говорили: “Чи не є часом цей син Давида?” 24 А фарисеї, почувши це сказали: “Отой не інакше виганяє бісів, як тільки Велзевулом, князем бісівським.” 25 Знаючи думки їхні, Ісус сказав їм: “Кожне царство, розділене в собі, запустіє, і кожне місто чи дім, розділені в собі самому, не встояться. 26 І коли сатана сатану виганяє, то він розділений у собі самому; як же тоді вдержиться його царство? 27 І коли я Велзевулом виганяю бісів, то сини ваші ким виганяють? Тому то вони будуть вашими суддями. 28 Коли ж я Духом Божим виганяю бісів, то прибуло до вас Царство Боже. 29. Або як може хтось увійти в дім сильного й пограбувати його майно, якщо він перше не зв’яже сильного й аж тоді дім його розграбує? 30 Хто не зо мною, той проти мене, і. хто зо мною не збирає, той розкидає. 31 Тому кажу вам: Усякий гріх, усяка хула проститься людям; але хула на Духа не проститься. 32 І коли хтось каже слово проти Сина Чоловічого, йому проститься. Коли ж хтось скаже проти Святого Духа, йому не проститься ні в цьому світі, ні на тому. 33 Виплекайте дерево добре, то й плід його добрий; а посадіть дерево погане, то й плід його поганий. Бо дерево пізнається з плоду. 34 Гадюче поріддя, як можете ви говорити слова добрі, злі бувши? З повноти бо серця уста промовляють. 35 Добра людина з доброго скарбу добро виносить, лиха ж з лихого скарбу лихе виносить. 36 Кажу бо вам: За кожне пусте слово, яке скажуть люди, – дадуть відповідь судного дня за нього. 37 Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений.” 38 Тоді деякі з книжників та фарисеїв озвались до нього: “Учителю, ми хочемо побачити якийсь знак від тебе.” 39 А він у відповідь сказав їм: “Лукаве поріддя і перелюбне вимагає знаку, та знаку не буде йому дано, як тільки знак пророка Йони. 40 Як Йона був у нутрі кита три дні й три ночі, так буде Син Чоловічий у лоні землі три дні й три ночі. 41 Люди ніневійські стануть на суді з цим родом і його засудять, бо вони покаялися на проповідь Йони, а тут є – більше, ніж Йона! 42 Цариця півдня стане на суді з цим поріддям і його засудить, бо вона прибула з кінця світу, щоб побачити мудрість Соломона, а тут є – більше від Соломона! 43 А коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та не знаходить. 44 Тоді промовляє: Повернусь у дім свій, звідки я вийшов. Приходить і знаходить його порожнім, заметеним та прибраним. 45 Тоді він іде, бере з собою сім інших духів, гірших від себе, і вони входять і оселюються там, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше. Так буде й з цим лукавим поріддям.” 46 Коли він промовляв ще до народу, то його мати та брати стояли надворі, бажаючи з ним говорити. 47 Каже один до нього: “Он твоя мати і твої брати стоять надворі, бажаючи говорити з тобою.” 48 Тоді він відповів тому, що говорив до нього: “Хто моя мати і хто брати мої?” 49 Вказавши ж рукою на своїх учнів, мовив: “Ось моя мати і брати мої! 50 Бо хто чинить волю мого Отця, що на небі, той мій брат, сестра і мати.”